Золотарство

Протягом століть цей тип зазнавав ти¬ску з боку західних культур, тому на оправах XVII століття ми зустрічаємо вагомі впливи готи¬ки та ренесансу, які відбилися в застосуванні в орнамен¬тиці цих оправ зубчатки, кринів, рослинних пагінців, акан¬ту, рослинного плетива, зв'язок плодів. Але й цей вплив не торкнувся самої системи творчого мислення і не змі¬нив підходу до композиційної побудови речі та її сюжет¬ної насиченості. До цього типу належить переважна біль¬шість опублікованих оправ. Другий тип виник десь у 40-ві роки XVII століття і, на нашу думку, був обумовлений бур¬хливим проникненням в українське мистецтво ідей ново¬го стилю — бароко. Це вживлення відбулося насамперед через репродукційну гравюру. Такий висновок підтверджує і організація простору верхньої дошки за допомогою кар¬туша або порталу, як на фортах книжкових видань, і роз¬ширення палітри сюжетів та обов'язкове поєднання їх з місцевим тлом, застосування алегорій, використання до¬сить пластичної техніки литва при зображенні людських постатей та карбування при створенні композицій. Таких оправ в музеях республіки збереглося небагато, але, на ща¬стя, майже всі вони датовані.Оправа 1651 року на Євангеліє московського друку з коле¬кції Києво-Печерського заповідника — суцільнометалева і має на чільній дошці накладний хрестоподібний картуш з завитків, у якому розміщено «Розп'яття», а на кутках — кру¬глі з фестонами наріжники, де закріплено постаті євангеліс¬тів. На спідній дошці в овальному середнику гравійовано в зріст св. Миколая. Середник оточує рослинний прорізний орнамент. Картуш чільної дошки має специфічно бароковий характер, хоча і повторює традиційну усталену форму. Нав¬коло нього в овальних медальйонах зображені «Знаряддя тор¬тур» Христа, що характерно саме для західної іконографії.

Незважаючи на узагальненість форм, яке дає техніка литва, постаті святих ви¬глядають жваво та виразно. Цю оправу можна вважати перехідною до нового типу, де центральне ядро композиції за¬ймає портал — символічний вхід до «книги знань» і який ми зустрічаємо на переважній більшості титульних арку¬шів богослужбових книг, починаючи ще з острозької Біблії 1581 року. Портал знаходиться в центрі оправи 1658 року з Євангелія московського друку 1644 p., де дошки палітурки обтягнуті оксами¬том. В ньому розміщено фігуру Христа Вседержителя. По боках від порталу за¬кріплені арочки з фігурками Богомате¬рі та Іоана. Наріжники — литі у формі літери «Г» з зображенням євангелістів та херувимів. Подібні наріжники зустрі¬чаються і на інших оправах такого типу і виглядають досить архаїчно в контек¬сті новаторських прагнень творців цих пам'яток, бо в них скоріше простежує¬ться зв'язок з середньовічним мистецт¬вом. А от на спідній дошці оправи в хрестоподібному середнику високим ре¬льєфом карбована композиція — Богоматір Печорська, а попереду — Антоній та Феодосій. Образи святих індивідуа¬лізовані, форми пластично моделюються, постатям прита¬манний динамізм, і це, безумовно, єднає композицію з ба¬роковим мистецтвом. Вкомпонований в бароковий картуш портал ми зустрічаємо на оправі Євангелія 1688 року. Спід¬ню дошку покриває металева пластина, на якій майстерно гравійована композиція «Успіння Богоматері». Оправа — підписна, її виготовив роменський майстер Антоній Івано¬вич, а гравіювальником, а може, і рисувальником був Анд¬рій Васильович Песляковський. Вона теж може бути відне¬сена до кола пам'яток другого типу. З колекції Києво-Печерського заповідника походить оправа, де центральне ядро композиції верхньої дошки складає трьохарковий пор¬тал з складним обрамленням. В середній арці знаходиться традиційне Розп'яття, а в бокових — постаті Антонія та Фе¬одосія. Наріжники — восьмикутні з накладними фігурками євангелістів. Всі постаті литі, але передані індивідуалізовано та динамічно. Обриси порталу та наріжників прикрашає бор¬дюр, декор доповнюють мережчасті литі деталі з вставками напівкоштовного каміння як на чільній дошці, так і на корі¬нці. А на споді на всьому просторі металевої дошки карбо¬вана композиція «Древо Ієсейове», яка має алегоричний ха¬рактер. Біля стовбура дерева стоять Антоній та Феодоеій Печерські, один тримає глечик, другий лопату, в чашечках квітів розміщено напівпостаті святих, а в кроні дерева зо¬бражена церква Різдва Богородиці, що на Дальніх печерах... Другий тип оправ, хоча і більш новаторський, не набуває подальшого розвитку. Ми його не бачимо вже в кінці XVII століття. Суто формальне поєднання засад стилю бароко з можливостями ювелірного мистецтва і не могло дати іншо¬го результату. Алегоричність зображень, їх Символічне зву¬чання та потяг до реалізму дії потребували масштабних ба¬гатофігурних, багатопланових композицій, тобто великих металевих площин, що зменшувало, а не збільшувало декоратизм речей — іншої і першорядної риси нового стилю. До цього ж багатоплановість композиційної побудови сюжету, передача перспективи, яка так вдало досягалась засобами гравіювальної техніки на папері, на металевій поверхні ви¬глядала сухо і невиразно, а пластика карбування найкраще проявлялась в орнаментиці речей, а не в сюжетних зобра¬женнях, де відсутність можливості використати гру кольо¬рів та світлотінь обмежує і внутрішній зміст картини, ба¬жання передати напруженість дії, її рух. Не дивно, що в подальшому українські майстри поступово переходять до використання фініфтей, мініатюрних живописних компо¬зицій на металі, покритих емаллю, для передачі сюжетних зображень в творах ювелірного мистецтва. Фініфти, з усім набором рис, притаманних живопису, і водночас, як еле¬мент декору предмета, чудово відповідали завданням, поста¬вленим бароко перед ювелірами.

Щодо першого типу оправ, то він якраз і набув подаль¬шого розвитку у золотарстві. Ускладнення форми накла¬док, застосування техніки карбування та позолоти, фініф¬тей, широке використання рослинної орнаментики призве¬ло до створення оригінальних барокових книжкових оправ.Слід відзначити, що зображення на речах XVII століття ще переважно виконані в техніці литва та гравіювання, але якраз на них досить добре простежується вплив бароково¬го мистецтва. Поодинокі персонажі переважно литі, одна¬че малюнок постатей досить пластичний, вони передані в русі, що досягається за рахунок вільних поз, поворотів го¬лів, невимушеного розташування волосся та складок одя¬гу. Багатофігурні композиції частіше гравійовані, виконані у рисувальній манері м'яким штрихом, що більше спорід¬нює їх з творами графічного мистецтва. Подих бароко ми відчуваємо в досить ранніх гравійованих зображеннях. Так. на панагії із збірки Києво-Печерського заповідника, ви¬конаної київським майстром Федором у 1655 році, систе¬ма та малюнок сюжетів, що розташовані на двох ступках, зазнали відчутних змін. Хоча тут присутні суто традиційні зображення — Розп'яття, Старозавітна трійця та Богоматір Знамення, але на середнику однієї з стулок вирізьблено «Древо Ієсейове» з Успенським собором, а в чашечках кві¬тів розміщено напівпостаті перших шести ігуменів Печор¬ського монастиря, традиційні персонажі — царі та проро¬ки зображені на зворотному боці стулки.