Золотарство

Як ми бачимо, відгомін готичного стилю зустрічає¬ться в ювелірному мистецтві України протягом май¬же всього XVII століття, причому готичні риси про¬ступають у формах та орнаментах речей в сполученні з рисами інших стилів, частіше за все ренесансових, а з середини століття і барокових. Це свідчить про до¬сить глибокі корені цього стилю в попередніх часах.

У Західній Європі на зміну готиці прийшов стиль ренесанс з його новим світосприйманням, опертим на античні традиції. Про ренесансові пам'ятки до XVII століття в українському золотарстві нам не відомо, хоча в інших сферах мистецтва — архітектурі, скульптурі, вони, безумовно, є. Ті поодинокі золотарські вироби, які ми можемо віднести до XVI століття і серед них лише декілька датованих, зроблені скоріше в традиці¬ях ще давньоруських або з впливами готики, про що мовилось вище. В першій половині XVII століття ри¬си стилю ренесанс проступають досить виразно. Так, слід згадати прекрасний напрестольний хрест 1638 року роботи львівського майстра Андрія Касіяновича. Він має чотири кінці з закінченнями у вигляді трилисни¬ків і спирається на восьмилопасний двоступінчастий піддон. Пропорції верхньої та нижньої частин вдало врівноважені за рахунок складного стояна з сферич¬ною пуклею, яку підтримують постаті людей. На пук¬лі і піддоні присутні мережані пояски з рослинним візерунком, на перехрестях штрали з намистинами, а краї хреста прикрашені бордюром з трилисників. На лицьовому боці високим рельєфом карбоване Розп'ят¬тя і напівпостаті євангелістів, а на зворотньому у не¬величких клеймах — сцени з життя Ісуса Христа. Зображення виконані в реалістичній манері, технічно досконало. Твору притаманна композиційна єдність, ритмічна побудова та динамізм. Але і ця пам'ятка по¬значена деякими рисами готичного мистецтва. Це — і форма піддону з мережаними поясками, і форма цен¬тральної пуклі, орнамент зубчатки на ребрах хреста, ажурні штрали на перехрестях. Однак, основні засади стилю ренесанс — врівноваженість та пропорційність форм, цілісність та гармонійність декору, реалізм у пе¬редачі зображень, — роблять цю пам'ятку невід'єм¬ною часткою доби ренесансу, а деякі архаїчні риси, вдало трансформовані в інше середовище, тільки під¬креслюють основні ідеї нового творчого мислення. За¬галом слід зауважити, що цілком ренесансних творів серед датованих пам'яток XVII ст. немає. Хрест Касіяновича — видатна пам'ятка Львівського золотарст¬ва, яке в цей час уже втрачає свою провідну роль, і він виглядає поодиноко на тлі основної маси пам'яток, що походять переважно з міст Центральної та Лівобе¬режної України — Києва, Полтави, Чернігова, Харко¬ва. Тут характерні для Західної Європи прикмети но¬вого стилю — потяг до ідеальної симетрії, панування горизонталі в архітектонічній побудові речі. А ще — складний скульптурний антикізований декор з вико¬ристанням в орнаментиці речей арабесок та рольверку, який не набув належного поширення. Ренесансні виливи виявилися скоріше в заміні геометричної ор¬наментики на рослинну. Тонкий спокійний візерунок великого пагінця з квітами та листям прикрашає опра¬ви хрестів та богослужбових книг, щедро використо¬вується акант, на піддонах потирів та хрестів часто зустрічаються спаровані волюти, що утворюють сер¬цеподібні картуші з пальметами, пучки рослин у ви¬гляді «ж»-подібних мотивів.Тільки, мабуть, одна пам'ятка випадає з цього ко¬ла — чудове напрестольне Євангеліє, яке зберігає¬ться в Полтавському художньому музеї. Воно — по¬в'язане з ім'ям гетьмана Івана Самойловича і може бути датоване 70-ми — 80-ми роками XVII ст. Оправа Євангелія — суцільнометалева, на лицьовій дошці в центрі в хрестоподібному картуші карбована ком¬позиція «Воздвижения хреста». Картуш оточують 16 круглих медальйонів, в яких розташовані прорізні постаті ангелів з знаряддям тортур, сцени «Розп'ят¬тя» та «Воскресіння». У кутках в хрестоподібних ро¬зетах карбовані євангелісти. На нижній дошці зо¬бражено портал, в якому в інтер'єрі споруди карбо¬вана композиція «Благовіщення». Сцена вражає своєю масштабністю, високою технікою виконання та емоційною насиченістю. Композиція складаєть¬ся лише з двох осіб, які розташовані по боках цен¬тральної осі. Постать Марії, що стоїть схиливши го¬лову, є уособленням смутку та покори, постать ан¬гела з квіткою сповнена динамізму. Цю контраст¬ність образів пов'язує відчуття внутрішньої напруги дійства. Воно вбачається в жесті нервово схреще¬них рук Марії, у хвилястих лініях одягу, ритм яких повторюється в одязі ангела. За гармонією, внутрі¬шньою цілісністю,-глибиною почуттів ця картина близька до творів італійського раннього Відроджен¬ня. Під композицією в невеличкому овальному кар¬туші зображено самого Івана Самойловича, з геть¬манськими клейнодами біля Троїцької церкви Густинського монастиря, де він був донатором. Таке одночасне поєднання та відокремлення реального світу від ірреального характерно саме для доби ре¬несансу. Бо в період бароко людина вже сама стає учасником божественних подій.

Оправа, безумовно, свідчить про неабиякий вплив, що чинив стиль ренесанс на ювелірне мистецтво Укра¬їни, і це виявилося не стільки в декорі виробів, бо на більшості пам'яток риси стилю виглядають змазани¬ми та невиразними, скільки в переході до нової худо¬жньо-образної системи, до реалізму зображень. Ка¬нони умовно-символічної іконографії поступаються перед реалістичним трактуванням сюжету, а без цього був би неможливим перехід до нового стильового на¬пряму в мистецтві — до бароко.

Ідеї бароко, його форми та декор не були в готовому ви¬гляді перенесені на національне тло. Потрібно було майже півстоліття пошуків, щоб осягнути досконалість. І це видно на всіх групах культових пам'яток розглядуваного періоду.

Прикладом можуть служити золотарські оправи книжок. Достатньо простежити датовані пам'ят¬ки, щоб зауважити існування двох типів оправ. Один з них побудований на ви¬користанні окремих клейм різної форми (квадрат, квадріфолій, трикутник, пря¬мокутник) і має переважно гравійовані традиційні зображення. Він вийшов, оче¬видно, з візантійської культурної тради¬ції, бо така система клейм зустрічається на знаних нами стародавніх пам'ятках, наприклад, на оправі Мстиславового Єва¬нгелія, що датується X1I-XVI ст. і де в центрі розміщено квадріфолій з погруд¬ним зображенням Христа, євангелістів та архангелів, а по боках — накладки різної форми з вибраними святими. Саме ці на¬кладки, прикрашені емаллю, дослідни¬ки відносять до ХІІ століття. Карбовані клейма використані також в оформленні пізньовізантійської оправи XIV століття з бібліотеки Марчіана (Венеція). Тут у центрі прямокутника зображено Роз¬п'яття з предстоячими, а в квадратних клеймах — напівпостаті святих.