Твір Чи ми ще зійдемося знову

зустрічаються стрибки на квінту:

- кварту:

- септиму:

- сексту:

то нисхідний і висхідний:

то хвилеподібний:

Інтонація мелодії - речитативна.

Метро ритмічні і ладові особливості

Композитор використав такі рішення вартості:

Для твору характерний такий ритмічний малюнок:

В творі композитор використовує натуральний і гармонійний мінор.

Темп: Весь твір виконується в одному темпі - помірно. Роз приділення музично-тематичного матеріалу між хоровими партіями і солюючими голосами з супроводом проходить рівномірно. Починаючи з 14 такту Т продовжує мелодичну лінію (стрибкоподібного характеру), яка перед тим звучала у S:

Ладотональні особливості твору

Твір починається тональністю g-moll (соль-мінор), яка в кінці 1 частини переходить в одноіменну G-dur (соль-мажор).

Як зазначалося вище, композитор використав два види мінору - натуральний і гармонічний. В хоровій структурі композитор використовує як прості функціональні акорди та їх обернення, так і складні:

Повна гармонійна послідовність хорового твору “Чи ми ще зійдемося знову?” така:

Характеристика фактури

Фактура твору - гамофонна. Хорову фактуру доповнює супровід, який теж має акордовий виклад. Наприклад:

Взаємозв'язок фактури із змістом твору

Твір композитора С.Людкевича “Чи ми ще зійдемося знову?” належить до художньо-досконалих творів, які глибоко змальовують і передають зміст словесного тексту. В даному творі всі засоби музичної виразності у великій мірі послужили для глибокого розкриття змісту слів. В цьому велику роль відіграли гармонійна насиченість хорового викладу, вдалий вибір тональності. Як було вище сказано, виклад хорової фактури - гомофонний. Завдяки ньому к-р досягнув монолітного злитого звучання, і тим самим підкреслив загальну думку твору.

Для того, щоб музична мова твору була в єдності з літературною, композитор використовує натуральний і гармонічний мінор.

Щоб передати весь драматизм ситуації (розлуку з батьківщиною), любов до України, композитор вводить в хорову партитуру солістів, як поодинокі голоси з чужини. Саме в їхніх партіях проходить кульмінаційний момент, який підкреслюється фортепіанним супроводом: