Твір Чи ми ще зійдемося знову

Літературна спадщина Шевченка - це “Кобзар”, 9 повістей, п'єса “Назар Стодоля”, декілька уривків інших драматичних творів, “Автобіографія”, щоденник та листи. Крім цього, шевченкознавцями встановлено, що ряд творів Кобзаря було знищено, інші загублено і досі не знайдені.

Джерела творчості Шевченка - це тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції. Народна пісня була одним з найосновніших джерел Шевченкового “Кобзаря”. Вона навіяла поетові балади “Причинна”, “Тополя”, “Утоплена”, “Лілея”. Сильний пісенний струмінь відчувається і в поемах “Мар'яна-черниця”, “Катерина”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Гайдамаки”, а віршів, основа яких пісенна, у Шевченка сотні.

Твори Шевченка здобули світову славу. Вони перекладені на багато мов. В Англії його порівнювали з Бернсом, в Німеччині - з Бюргером, у Франції - з Беранже і Містралем.

ІІ. Літературний текст

Вірш “Чи ми ще зійдемося знову?” Т.Г.Шевченко написав після арешту в Києві, перебуваючи в казематі.Потрапивши в лабети царських жандармів, поет невпевнений чи побачить ще рідну Україну. Невимовний біль і туга виривається з вуст літературного героя, який запитує: “...чи вже навіки розійшлись?” і виражає свою думку, що на все воля Божа, тому треба молитися, і в першу чергу треба молитися за “свою Україну”.

Перебуваючи в тяжких умовах, під слідством, поет не думає про свою долю, а переживає за рідну батьківщину, хоч він поважає і Росію: “...не наша мати, а довелося поважати”.

Шевченко показує гіркі переживання ліричного героя, якого насильно відірвали від матері-України, за долю неньки-батьківщини. Така тема вірша.

Ідея твору - заклик любити Україну, молитися за неї, які б не були тяжкі умови. “Во время люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа моліть”.

Головний образ твору - ліричний герой - палкий патріот рідної батьківщини, який навіть в останні хвилини свого життя буде думати про долю рідного краю.

Форма викладу - віршована.

ІІІ. Музично-виражальні засоби

Жанр твору: лірико-драматична пісня.

Форма твору: двочастинна з кодою.

Характеристика мелодії:

Твір написаний для хору з солістами.

Спочатку тема проходить у партії S, яка дублюється всіма ін. парт.

В 13 т. тема переходить до партії Т1, оскільки цей епізод звучить у виконані чоловічого хору. З 24 такту тему перехоплює соло Б під супровід фортепіано (без хору) чергуючись з солом альта. Під кінець тема знову звучить в сопрано.

На протязі всього твору характер мелодії постійно змінюється, то стрибкоподібний (як і у фортепіанній партії /у вступі/, так і у хорових партіях):