Українська лірична пісня - романс

Я, може, навіки іду в чужий кай...

Прощай, - добрим словом мене спогадай!

Я все покидаю: садочки рясні,

І темні діброви, і ниви ясні,

З собою несу я лиш рідні пісні.

Понад степи і поле, гори й долини,

Понад діброви, зжовклим листям вкриті,

Понад стернища, зимним вітром биті,

З плачем сумним, мов плач по кращій долі,

Понад селища бідні, непомиті

Хатки обдерті і пусті стодоли,

Понад люд темний, сумовитий, голий,

Ви пливете по млистому блакиті.

Куди? Куди? Чи в кращий край зелений,

Залитий світлом, зіллям умаєний,

На нитку мов нанизані, мчите ви?

О, ждіть! Ось в млистій і вогкій ярузі

З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!

Візміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви?

Популяризація пісні – романсу “Їхав козак за Дунай” – розпочався ще у 18 ст. На тему “Їхав козак за Дунай”, що поширювалась у Польщі, Чехії, Німеччині, Австрії, Франції, Англії та інших країнах, створювались варіації. Пропонована вам обробка “Їхав козак за Дунай” створена Л. Бетховином для голосу, скрипки, віолончелі і фортепіано у 1815 – 1816 р.Українські пісні користуються величезною популярністю практично в усіх країхнах світу. У Франції дуже люблять співати нашого “Гриця”, в Японії – “Реве та стогне Дніпр широкий”, а пісню “Ой місяцю, місяченку” в Данії вважають за свою народну. В Німеччині відомі збірки українських пісень “Поетична Україна”, “Слов’янська балалайка”, а пісня “Їхав козак за Дунай” незмінно входить у німецькі збірки народних пісень.Автор її – український козак Семен Климовський. Карамзін у своєму біографічному словнику “Пантеон російських авторів” пише: “Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен его собратьями казаками, что он говорил высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы.”

Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої істоти, ти зцілюєш мене, зміцнюєш мої сили, кріпиш почуття,викликаєш жадобу життя.