Українська лірична пісня - романс

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину;

Україна здавна славилася своїми символами. У віршах, піснях народ оспівував і вербу, і калину червону. Бо правду каже прислів’я: “ Без верби і калини нема України.” Калина – мамина мудрість, мамине безсмертя. Символ краси, добробуту, вірності, любові до рідного краю.

Пригадуєте, з якою ніжністю писав Тарас Шевченко:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина дитина...

І той її щасливий усміх потрібен людям так само, які її цілющий червоний сік. Образ червоної калини змальований в багатьох ліричних піснях, колискових.

Під калиновим кущем не одна мати колихала своє дитя, наспівуючи: “ Найдеш у гаї цю калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись.” А пізніше, коли діти повиростали і випурхнули з материнського гнізда, мати не раз приходила до куща калини і згадувала: “Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.”

Пора у путь

Хвилини йдуть!

Шумлять на прощання

Зелені луги,

Летять розставання

Хвилини дорогі!

Хоч тяжко країну

Рідну покидать,

Я йду на чужину,

Я мушу поспішать.

Прощай, товариство, родино рідна!

Прощай, моя люба дівчино смутна!