Українська лірична пісня - романс

Ти океан і маниш, і потопляєш;

Ти рай, добутий за ціну оков.

Ти літо: грієш враз і громом убиваєш.

Отсе ти тая стежечка,

Де дівчина йшла,

Що з мого сердечка

Щастя унесла.

Ось туди йшла вона

Та гуляючи,

З іншим своїм любчиком

Розмовляючи.

За її слідами я,

Мов безумний біс,

Цілував з сльозами я, пил із її ніг.

Все, що найдорожчеє,

Найулюблене,

Чим душа жива була,

Тут загублене.

Ой де тої правди певної шукати,

Кому своє щире серденько віддати?

Ой до кого тихо головов схилюся,

До кого серденьком міцно пригорнуся?

Кохала козака, щиро та ще й дуже,

А він підневідив, кинув та й байдуже.

Кинув козак, кинув – із якої ради?