Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні

Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні

Реалістичний мовний малюнок епічного полотна У.Самчука “Волинь” у цілому характеризується порівняно незначною кількістю тропів, що будуються як компаративні звороти. Імовірно, ощадне їх застосування взагалі є ознакою простоти художнього стилю; у всякому разі О.Пушкін відкрито задек¬ларував цю вимогу, якій відповідали його стилістичні структури не тільки в прозі, але й у поезії:

Он весь кипит как самовар,

[…]

Иль как отверстие вулкана,

Или как море пред грозой,

Или… сравнений под рукой

У нас довольно, - но сравнений

Не любит мой смиренный гений:

Живей без них рассказ простой.

(“Граф Нулин”, рання редакція).

У.Самчук використовує порівняння в мові автора і в мові персонажа з різною метою. Вони харак¬теризують героя або виявляють проекцію відстороненого сприйняття дійсності, вводячи “образ автора”, який, на думку В.В.Виноградова, стає суб'єктом художньої оповіді, “…является формой сложных и противоречивых соотношений между авторской интенцией, между фантазируемой личностью писателя и ликами персонажей. В понимании всех оттенков этой многозначной и многоликой структуры образа автора - ключ к композиции целого, к единству художественно-повествовательной системы…” [3, 203].

У системі образних засобів роману різні типи порівнянь, попри їхню загальну нечисленність, нале¬жать до ключових, багато в чому визначаючи ідіостиль письменника, структуру художньої оповіді.

У мові персонажів переважають такі порівняння, що відтворюють узуальні моделі або максимально наближаються до них. Ці звороти непоширені, часто повторюються, зіставлення в них спирається, передусім, на почуттєво-зорові ознаки: Минулося, - казав старий. - Тож, бувало, як оком глянеш - гонів за тридцять здовж пуща сама, та стави, як скло, та очерети, як ліс…[6, 10]; На те він (пан) такий тоненький та тендітний […], і довгі та прозорі пальці, що, їй-Богу, можуть поломатися, як скло [6, 78]; …Матвій хльостко, злісно спльовує… - Треба хіба так працювати… Тепер он встаємо рано, так з постелі не можна стягнутись. А яка була сила! Був, як бик, здоровий! [6,11]; (Григорчук:) … пан ще якось тримається, не продає. А як і продаватиме, то що там тої землі… Ковтнуть, як суницю… [6,31]; …лигнув би тебе за один раз, мов суничку [6,48].

Стійкі, особливо частотні порівняння, зафіксовані фразеографічними та лексикографічними джере¬лами [7; 8; 10], дали початок цілим серіям образних характеристик; близькість такого типу порівнянь до фразеологічного фонду визнана лінгвістикою [4, 225]. Вершинна лексема у звороті (як) мак (…тітка Зінька … зовсім, як мак, зробилася [6, 137]) продовжується в компаративних зворотах із похідними утвореннями як маків цвіт, як маківка, як маківочка; (як) гай уживається на позначення інтенсивності (…клечання, мов гай, стоїть на подвір´ї [6, 147]), ця семантика розгортається в прислів´ях (аж гай гуде або шумить [8, т.1]), відображається в номінаціях абстрагованої кількості “дуже багато” (про воду - [10, 34]), використовується і для психологічних характеристик (весела як гай - [10, 34]). Часто порівняння входять до складу предикативного центру, становлячи невід'ємну його структурну частину і сполучаючи в собі предикативні та означальні властивості: - Не поїдять вас тут вовки часом? - А! Ми самі, як вовки [6, 205]; Христосуються, цілуються, а самі, мов тіні, а ридають, мов по мерцеві [6, 197].

Розмовне забарвлення цих порівнянь, їхня художня експресія створюється всім комплексом чинників - інтонаційним малюнком, словопорядком, характером актуального членування.