Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської

Сполучення “до сьогоднішньої днини”, яке в українській мові сприймається уже як стійке сполучення, у творах письменниці надзвичайно поширене.

Не можу позбутися до сьогоднішньої днини, що музика позбавила її життя [1, с. 145]. До сьогоднішньої днини не знаю, що спроводувало мене тратити з нею стільки часу [1, с. 51]. І до сьогоднішньої днини не можу я здогадатися, що той погляд мав мені сказати [1, с.52]. Не вернувся до нинішньої днини [1, с. 50]. До сьогоднішньої днини не знаю. з якої причини змінився [1, с. 183].

Значно рідше використовує письменниця конструкцію по+ знахідний відмінок. На відміну від речень з прийменником до, що означає спрямування дії до часової межі, конструкції з прийменником по означають дію, що безпосередньо стикається з часовою межею.

Зелені смереки посхиляли в жалобі свої зелені віти, не підводячи їх по нинішній день [1, с.313]. А я збавила свою долю по сьогоднішній день [2, с.360].

Слід зазначити, що конструкцію по+ знахідний відмінок, яка уже в мові українських письменників ХІХ століття була малопродуктивна, на сьогоднішньому етапі розвитку мови повністю витіснила конструкція з прийменником до.

До групи конструкцій, що їх розглядаємо, можемо віднести і конструкціх на позначення проміжного часу, заповненого дією (з -до+ родовий відмінок, від - до+ родовий відмінок).

Найширші функціональні можливості має зворот від - до+ родовий відмінок, який вживається як із означеннями, так і без них.

Від часу до часу звертала своє око, остре, сиве око на слухача [2, с.137]. Від сірого ранку до пізньої ночі - праця [2, с.146]. Крейцар до крейцара... від року до року ... то за хліб, то за мед... [2, с.26]. Від часу до часу відчувала на своїй душі ту брудну пляму [2, с.135].

З+ родовий відмінок - до+ родовий відмінок має вужчу лексичну базу.

Її єдиною розривкою була Біблія, яку читала з ранку до вечора [2, с.139]. Передусім бути собі ціллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року [1, с.139].

Використовує письменниця конструкцію з+ родовий - на+ знахідний відмінок. У таких реченнях відчутний відтінок повторюваності. Сполучення такого типу вказують на зростання або уповільнення інтенсивності дії. Опорними словами у таких зворотах виступають дієслова повторюваної дії недоконаного виду, залежними - назви умовних вимірів часу.

... Жив безжурно з дня на день [2, с.10]. З року на рік повторювалося те саме [2, с.538]. Вона хора і підупадає з дня на день на силах [2, с.221].

Прийменник на Кобилянська вживає для вираження проміжку часу, що визначає межі якоїсь дії чи стану.

І він мусив їх покидати - на три роки покидати [2, с.41]. Я тобі лиш на одну днину урльоп дав! [2, с.121]. Був би мало що не пішов на два місяці до гарнізованого арешту [2, с.113]. Приїхав на кілька днів до вуйка [1, с.56]. З хати було втекти, хоч на три неділі, або на службу в місто, на рік піти, та й звідти писати, най дозвіл дає [2, с.552].Система прийменникових конструкцій, що вказують на початок або межу реалізації дії представлена найяскравіше прийменниками від, з, що позначають початок перебігу явища всередині часового орієнтира і підкреслюють домінуюче в них значення початкової часової межі та прийменниками до, по, у яких домінує значення кінцевої часової межі. Ці засоби вираження означають час, заповнений дією. До них долучають конструкції з - до+ родовий відмінок, від - до+ родовий відмінок, що означають проміжний час, заповнений дією. Використання Ольгою Кобилянською різноманітних прийменникових конструкцій є свідченням багатства думки та знання своєрідностей української мови.

Прийменникові та безприйменникові конструкції на означення часової близькості та приблизності.

Значення приблизності та близькості передаються у творах Ольги Кобилянської різноманітними засобами.