Англіцизм в українській мові

“Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице України”.

“Електротермія змінить лице металугрії”.

У виразі “перед лицем смерті” слово лице так само вказує не на “обличчя смерті”, а на подобу або образ смерті.

Отже, цілком правильно по-українськи сказати:

“НН береже своє професійне лице”.

Можна тут вжити і слово ім’я:

“НН береже своє професійне ім’я”.

Наведемо звороти, де імідж значить те саме, що й лице або образ:

імідж Верховної Ради лице Верховної Ради

імідж воїнаобраз воїна..

Відтрутивши українські слова, імідж витиснув з нашої мови і кілька запозичень. Бо де вжито імідж, можна без шкоди вжити і репутацію, і реноме:

“НН береже свою професійну репутацію”.

“НН береже своє професійне реноме”.

Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки – збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне “але”. По-перше, треба проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти, здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел. [6; c. 72-73]Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні. [9; c. 42-43]

Взаємозбагачення мов – це один із шляхів еволюції мов світової спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів і, природно, не може виявити себе зараз – в епоху суттєвих зрушень у гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові – не завжди благо. Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами – радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення - це процес, коли словесний знак іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями.

Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження.

Звичайно, непомірне та недоречне використання англійських слів недопустимо, але такі явища шкідливі і при вживання будь-якого слова. Ні вчені-лінгвісти, ні журналісти та письменники не повинні сидіти склавши руки та спостерігати, як засмічується англіцизмами рідна мова. Але заборони тут не допоможуть. Потрібно виховувати культуру мовлення, мовленєвий смак у сучасних мовців. А смак – головна умова правильного і доречного вживання мовленєвих засобів як запозичених, так і своїх, власних. [10; c. 42-43, 54]