Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням
4) назви дерев і трав’яних рослин та їх частин (дерево, барвінок, ялинка, квітка, очерет, суцвіття, горіх тощо), наприклад: Може моя чабанська радість - це просто отака он тополя, а під тополею стіл, а на столі пляшка (О.Г.) Мачуха теж присіла у холодку під горіхом (П.З.);
5) іменники з матеріально-речовинним значенням (цукор, сіль, сажа, молоко, вода, кров тощо), наприклад: ... Він ще довго тримався на воді ... (О.Г.) ... Ви скоро всі потонете в крові (П.З.);
6) власні імена та прізвиська, наприклад: Я завжди намагався стати якомога ближче до Тоні. У неї (у Тоні) завжди було чим нас пригостити ... (О.Г.) У сполученнях з назвами осіб, істот посилюється об’єктне значення, а послаблюється просторове.
Серед зібраного лексичного матеріалу є випадки функціонування в ролі синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-просторовим значенням займенників, що заступають іменники та субстантивовані прикметники конкретно-предметної та просторової семантики, а також назви осіб, істот тощо. Наприклад: Тільки в собі ти зможеш знайти справжню причину страждань (О.Г.) Спогади ці завжди житимуть в мені (П.З.)
Для вираження синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-просторовим значенням місця дії в українській мові використовується до 60 конструкцій з вивідними, простими і складними прийменниками та іменниками уже названих семантичних груп у місцевому, родовому та орудному відмінках.
Один предмет, займаючи місце в просторі завжди оточені іншими предметами і перебуває в певному положенні щодо них. Тому виділення одного матеріального об’єкта з навколишнього середовища і фіксація його нашою свідомістю - це визначення і його місцеперебування в просторі і виявлення місцеперебування сусідніх об’єктів (Іваненко, 1981, 30).
Місце перебування чи переміщення предметів стосовно сусідніх об’єктів буває дистантним і контактним. Дистантне місцеперебування або рух може відбуватися без орієнтації або з орієнтацією на конкретний бік предмета (Верхній, нижній, лицьовий, боковий тощо). Контактне перебування чи рух реалізується звичайно у внутрішній або центральній частині предмета, на його поверхні або між рядом об’єктів. Усі ці відношення між предметами об’єктивного світу узагальнюються і типізуються в нашій свідомості і виражаються за допомогою певних лексичних і синтаксичних мовних засобів.Найчисельнішу групу синкретичних ДЧР з частковим значенням місця дії, що виражають контактне місцеперебування, становлять конструкції "на + м.в." та "в + м.в.", що вживаються при дієсловах таких семантичних груп:
1)Дієслова процесуальної семантики:
а) жити, читати, писати, дрімати, купатися, нарізати, горіти тощо: Льотчик мовчки переглянувся з сивуватим командиром і почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О.Г.) Влітку найчастіше вона спить на канапі (П.З.) Іван Дімак згорів у бомбардувальнику (П.З.) "Де ви спите?" "У будці!" (О.Г.);
б) дієслова, що характеризують динамічні явища в природі: сохнути, в'янути, рости, цвісти, блищати тощо, наприклад: Між хмарами в гіллі самотнього обгорілого дерева блищали віщі зорі ... (О.Г.) Скільки нас, окутаних полум'ям, на очах військ в повітрі вибухало, на деревах зависало ... (П.З.);
в) різноманітні видозміни вихідного стану предметів, речовин: парувати, кипіти, диміти, набрякати, палати, жаріти тощо, наприклад: Він стоїть на узвишші коло цямрини, а поруч, на сталевому тросі, яскраво жаріє, палає на весь степ червона, як серце, торпеда (О.Г.) Вже випито першу чарку, і молодий валашок парує у мисках (П.З.)
Інколи дієслова цієї семантичної групи вживаються в переносному значенні на позначення суспільних явищ та явищ людського буття. Але такі приклади зустрічаються дуже рідко.
2) Дієслова емоційного стану (настрою) та емоційних переживань: веселитись, плакати, радіти, горювати, соромитись, тремтіти тощо: Похмурі зморшки посікли вздовж, впоперек і навкіс йому чоло, надбрів'я, затремтіли в бровах (О.Г.)
3) Дієслова конкретної дії, а саме: