Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника”.

Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії (але без префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три- вимірних об’єктів. Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними групами залежних слів однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у творах українських письменників переважають прийменниково-відмінкові звороти, хоча деякі дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87) вказують на те, що в українській мові переважає орудний шляху при дієсловах цілеспрямованого руху та дії.

З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви просторових понять.

Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю, хоча з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот. Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають іменники типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони мовчки йшли по дорозі. Випадкові зображення промайнуть по екрану, невідомо звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав… (О.Г.)

З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені прийменниковими конструкціями “через + знах.в.” , “крізь + знах.в.”, “мимо+ род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, рідше вживаються прийменникові конструкції “край + род.в.”, “кругом + род.в.” при відповідному лексичному наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху – та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою семантикою, якщо береться конкретна ділянка.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні висновки:

1.Традиційне вчення має свої недоліки:

1)нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і класифікувати всі мовленнєві елементи речення;

2)відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в конкретних висловлюваннях;

3)відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень, покладених в основу ДЧР.

Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні ДЧР. Знання про такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють окремі поняття, конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних випадках аналізу речення, дають змогу правильно визначити члени речення.2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів речення.

3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-обставинним значенням є такі фактори:

1)лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів синкретичного поєднання;

2)синкретизм прийменника .