Графічно-стилістична мова стародруків XVI – XVIII ст

Чільне місце відводилося ілюстративній гравюрі; вона не тільки оздоблювала книгу, а й полегшувала сприйняття тексту, доповнювала його.

Гравюри-заставки, кінцівки та рамки виконують роль цезури, відзначають початок розділу або важливі місця, що потребують виділення. Українським стародрукам властиві особливий лаконізм і виразність мистецької мови, монументальність в структурі й композиції, у трактуванні постатей і оточення.

Українське друкарство започаткував Іван Федоров. Своєю видавничою та культурно-освітньою діяльністю він дав новий імпульс розвиткові друкарства в Москві, Білорусії та на Україні. Апостол, виданий ним 1564 року в Москві, є першою точно датованою російською книгою. Виданий ним же 1574 р. у Львові Апостол поклав початок безперервному українському книгодрукуванню.

Іван Федоров народився близько 1528 р. Він був дияконом церкви Миколи Гостунського в Кремлі. Цар Іван IV наказав Федорову разом з Петром Мстиславцем заснувати друкарню та дав на це кошти. Виданий тут Апостол є визначним твором друкарства й графічного мистецтва, що красою шрифтів, досконалістю друку і багатством прикрас перевершив надруковане до того в анонімних російських виданнях.

1572 року Федоров переселився до Львова, де відновлює друкарську справу. Допомогли йому в цьому львівські ремісники та члени братства – об”єднання українських міщан. 25 лютого 1573 р. він почав, а 15 лютого 1574 р. закінчив друкування Апостола – багато оздобленого заставками, кінцівками та ініціальними літерами й фронтиспісом із зображенням автора книги – євангеліста Луки. Того ж 1574 року Федоров видав ще й Буквар – невеликого формату, але гарно оздоблений. Це була перша світська книга у східнослав”янських народів.

1578 р. вийшов буквар з добіркою церковнослав”янських та грецьких текстів, 1580 р. – Новий Завіт з Псалтирем, а ще через рік – Біблія.

Прикметною рисою федоровських друків є їх висока виконавська культура. Вони сприймаються як єдиний мистецький твір. Велику увагу приділяв Федоров організації сторінки, запровадив нові елементи – колонцифри, колонтитули, сигнатури, розробив цілу систему виділень у тексті, написів на берегах. Широко застосовував червону фарбу не тільки для ініціалів, але й для виділення заголовків та тексту, якому надавав особливої ваги. Не меншого значення надавалося декоративним елементам – сюжетним гравюрам, титулам, заставкам, кінцівкам та великим ініціалам.

У стилі орнаментальних оздоб друків Федорова знаходимо аналогії з мотивами мініатюр українських рукописних книг 15-16 ст., у яких чільне місце посідають поєднані елементи античного і ренесансного мистецтва. Вони своєрідно перетлумачені на прозору й виразну мову чорно-білої гравюри на дереві, яку так широко застосовував Федоров у своїх друках. Знаходимо в них і абстрактне геометричне плетиво, що інколи зустрічається разом із рослинними мотивами в рукописній книзі.

В поетичній уяві граверів часто поєднуються червоний і чорний кольори. Тактовно, з любов”ю застосовував їх і Федоров, вводячи в чорний текст червоний колір. Коли ж орнаменти в заставках та ініціалах однотонні, то сприймаються як срібна чернь на оксамитово-чорному тлі.

Заставки створені граверами федоровського кола, несуть на собі карб особливостей українського декоративного мистецтва. В заставках до львівських видань віддається перевага чорній площині, яка гарно розташована поміж рослинним орнаментом ренесансних форм. Цей стильовий засіб досяг найвищого розвитку в острозьких виданнях. Композиції заставок напрочуд розмаїті: в одних в центрі вазон з гільцем, завитки якого стеляться по боках, а в інших – картуші, стилізовані плоди й квіти. В такому ж стилі виконано й ініціали, які справляють ефектне враження завдяки обрамленню тендітним білим орнаментом на чорній площині. Орнаменти заставок та ініціалів острозьких видань схожі з орнаментами таких шедеврів українських рукописних пам”яток, як Пересопницьке євангеліє.

Якщо в орнаментах видань Федорова помітний великий вплив ренесансних мотивів, то в зображенні євангеліста Луки на гравюрі вони менш помітні: автори, надаючи певної зібраності постаті та індивідуалізації рис обличчя, передачі його особливостей, наближаються до народної гравюри іконописного характеру.Розвиток українського друкарства після Федорова відбувався в умовах подальшого загострення соціальної боротьби. Польські та українські магнати, шляхта, католицьке й уніатське духовенство нехтували українські традиції, гальмували розвиток національної культури.

Ще з середини 16 ст. відбувається зміна арсеналу мистецьких засобів з тяжінням до реалізму. Єдність стилів в літературі та в різних видах мистецтва – малярстві, архітектурі, різьбярстві, в ужитково-декоративних виробах – пояснюється спільними естетичними засадами. Арка-портал, як і класичні рослинні орнаменти, своєрідно перетлумачені або в чистому вигляді, панують у житловій, палацовій, культовій і оборонній архітектурі, в різьбленні, в інтер”єрах, в іконостасах, на кіотах, у виробах золотарства й ливарництва, в оздобленні рукописних і друкованих книг, гаптуванні й вишивці.