Молодь і державна мова
Перед молодою державою з-поміж багатьох питань гостро постали проблеми державотворення, соціальних і економічних реформ, куль¬турного розвитку.
І не менш важлива і болюча проблема — утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя.
Вивести народ, зокрема молодь, з духовного рабства, підтримати творчі сили в боротьбі за оновлення — першочергове наше завдання. "Рабський дух краси найвищої збагнуть не зможе", — казала у свій жорстокий час Леся Українка. "Як в нації вождів нема, годі вожді її — поети", — писав Євген Маланюк.
"Ну що б, здавалося, слова", — розмірковував Тарас Шевченко і до-ходив висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш — і "серце б'ється-ожива". Адже вона - духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого, і досвід свій, і щастя миті, і надії на майбутнє. Мова — основна ознака нації: коли мова йде в небуття, зникає й народ.
Я вірю, що мине пора духовного скам'яніння. Настане час, коли ми нарешті зрозуміємо, що живемо у величній землі — Україні і в ній має зацвісти рідна мова — українська.
Кожна епоха соціального розвитку ставить свої завдання щодо змісту освіти рідною мовою. Адже рідній мові належить чи не найваж¬ливіша роль у формуванні особистості. За роки комуністичного експерименту наша країна зазнала величезних збитків національні культурі, бо українська мова цілеспрямовано витіснялась з ужитку і в науці) і в управлінській діяльності, і в побуті. Робилося все можливе, щоб український народ перестав бути самим собою й асимілювався в "единый русский народ'". Людній, яка зберегла знання рідної мови, відразу отримувала ярлик "націоналіст".
Досвід української діаспори в Канаді також дає підстави для роздумів над проблемою рідної мови. Загальновідомо, що Е переважній більшості українських сімей у цій країні, навіть у 3-му й 4-му поколіннях емігрантів, у домашньому спілкуванні збережено чистоту рідної мови. У них, як правило, вимова чистіша, ніж в окремих депутатів Верховної Ради України, що свідчить про їхню високу caмосвідомість.Дещо дивним, на перший погляд, є ставлення до національних шкіл у нас і в Канаді. Для національних меншин, що проживають на території нашої держави, створено спеціальні школи, де викладання ведеться їхньою рідною мовою — російською, болгарською, польською, румунською, угорською тощо. А в Канаді, де українців у деяких і провінціях нараховується 6 — 10%, українських шкіл нема, і не тому, що уряд перешкоджає цьому, а через прозаїчну причину: канадці українського походження вважають нерозсудливим ігнорувати державну мову і штучно відмежовуватися від англомовного оточення. Багато ук¬раїнських шкіл створено в США, але діти відвідують їх по суботах, бо в інші дні вони навчаються в звичайних американських школах, де у вжитку єдина для всіх державна мова — англійська, тобто її амери¬канський варіант.
Згідно з прийнятим 1989 року Верховною Радою України Законом про мови, українській мові в Україні надано державний статус. Після століть утисків, заборон і переслідувань, насильницького відчуження українців від мови настав час, коли в усіх сферах суспільного життя ук¬раїнська мова дедалі більше посідає належне їй місце. На сьогодні ми маємо високорозвинену літературну мову Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Симоненка, В. Стура, Л. Кос¬тенко, яка перебуває на рівні світових стандартів. Нею розмовляє понад 40 мільйонів людей, і звучить вона однаково не тільки по вдій Україні, а й за її межами, де є українці.
Українська мова, враховуючи кількість тих, хто нею користується, стоїть десь на 15 — 20-му місці у світі. Це одна з найрозвиненіших мов світу. Вона має опрацьовану систему стилів: розмовного, художнього. публіцистичного, офіційно-ділового, наукового. Надзвичайно багатий її словниковий склад, і він інтенсивно збагачується.
Коли людина знає багато мов — це чудово. І поваги заслуговують усі мови, бо немає мов "вищих" і "нижчих". Але знати й шанувати мо¬ву рідного народу, знати державну мову й користуватися нею — це не тільки обов'язок, а й найперша потреба кожної справді культурної лю¬дини.
Мало виходить українською мовою книжок, газет у коридорах ук-раїнських шкіл нерідко чуєш замість української російську мову. На¬став час розширити функції української мови у сферах духовного, куль¬турного, офіційно-ділового, державно-управлінського, науково-виробничого буття українців і утвердити її в побуті як основний засіб спілку¬вання всіх громадян України.