Українські імена

Породженням відчайдушного й розкутого духу запо¬різького січового товариства є, очевидно, така своєрідна за значенням сполучуваних основ і за самим способом творення група прізвищ, що не має аналогій в антропонімії інших слов'янських мов, як Затуливітер, Неїжборщ, Недайкаша, Непийвода, Непийпиво, Підкуй-муха, Задерихвіст, Нагнибіда, Убийвовк, Паливода, Перебийніс, Покиньчереда, Прудивус (Прудиус), Роздайбіда, Цідибрага, Куйбіда та ін.

Традицію наречення новобранців прізвиськом успадкували від запорізьких козаків учасники гайдамацьких повстань, що знайшло художнє відображення у відомій сцені Шевченкової поеми «Гайдамаки»:

«...А як тебе Зовуть? Я не знаю».

«Яремою». «А прізвище?»

«Прізвища немає!»

«Хіба байстрюк? Без прізвища -

Запиши, Миколо,

У реєстер. Нехай буде...

Нехай буде Голий, Так і пиши!»

«Ні, погано!» «Ну, хіба Бідою?»

«І це не так. Стривай лишень,

Пиши Галайдою».

У цьому короткому огляді особових найменувань, що стали основою сучасних прізвищ, звичайно, не можна охопити всі типи українських прізвищ -цього вели¬чезного за обсягом і надзвичайно розмаїтого за будовою і значенням основ лексичного шару нашої мови. Хочеть¬ся лише ще раз підкреслити, що наше прізвище - це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. Це живе слово, пам'ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі іс¬торію роду, то всі разом вони складають історію народу.

Моє ім’я

Не можна сказати, що звуковий склад імені Олександр, особливо його друга частина надто вже мелодійний. Однак, зміст цього імені ось який. Ім’я складається з двох грецьких слів: алексо (захищаю, допомагаю) та андрос (людина, муж). Тобто, ім’я Олександр перекладається, як “захисник людей”.

Це ім’я носило багато видатних діячів всього світу: Олександр Невський, Олександр Македонський, Олександр Пушкін, Олександр Довженко, тощо. Полюбляли його й короновані володарі – царі, хоча, як про це свідчить історія, вони мало що робили, аби допомогти людям чи захистити їх.

Ім’я Олександр має чимало зменшених, пестливих форм. Однією з найбільш поширених на Україні форм цього імені є форма Сашко. Утворилася вона таким чином: ОлександрОлексашаСашаСашко, тобто, з невеликих частин першого і другого кореня та доданого суфікса –(ш)-ко, які українці використовують і для інших імен: Мишко, Федько, Пилипко, Грицько, тощо. Наголос у цих іменах падає на останній склад.

Українці нерідко надають своїм Олександрам дуже гарне, суто національне наймення Олесь чи Лесь (Олеся чи Леся для жінок). Спочатку це наймення було лише пестлифою формою імені Олександр, але останнім часом воно перетворилося на окреме, цілком офіційне ім’я. Носять його і чоловіки, і жінки: Леся Українка, Лесь Курбас, Олесь Гончар, та інші.