Вільні економічні зони та зони пріоритетного розвитку (проблеми, перспективи)

5. Становлення ВЕЗ у Молдові

Вільні економічні зони широко поширені у світі. Ці крапки економічного росту привабливі для іноземного капіталу з погляду оподатковування, гарантій про незмінність нормативної бази, а також спрощення бюрократичних процедур і надійної безпеки. Вони роблять на економіку країни як прямий, так і непрямий сприятливий вплив. Це імідж країни, нові робочі місця з можливістю навчання новим технологіям і новій культурі виробництва. До цього необхідно додати і відрахування в бюджет, можливість одержання ділових послуг на сучасному міжнародному рівні, виробництво імпортозамінюючих товарів, збільшення експорту, високі темпи розвитку конкретної території, оголошеною вільною економічною зоною.Саме це послужило основою для прийняття в 1995 році закону «Про Зону вільного підприємництва «Expo-Business-Chisinau». Був ще один фактор, що вплинув на це рішення - територія колишньої ВДНГ занепадала, на її утримання виділялося тільки 30-50% необхідних для цього коштів. Останні інвестиції на розвиток були спрямовані ще в 1984 році. Тому було вирішено відробити нову для республіки форму господарювання саме на цій території.

Організація вільної економічної зони класичного типу вимагає на етапі її створення серйозних витрат на розвиток інфраструктури. Однак якщо за якимись причинами не можуть бути виділені такі кошти, то використовуються інші варіанти організації зони з метою створення особливої привабливості для капіталу. У період становлення застосовуються відмінні від «класики» види діяльності, наприклад, роздрібна торгівля. Подібного роду зони діють у багатьох країнах Латинської Америки.

Молдова вибрала саме такий шлях для створення першої ВЕЗ, у тому числі через прозорість молдавських границь, високого рівня тіньової економіки і т.п.

Інша відмінність від класичної схеми полягає в тім, що резиденти вільної зони, обов'язково повинні були стати резидентами РМ. Таким чином, вони включалися в існуючу в країні систему контролю за дотриманням діючого законодавства. А за Адміністрацією вільної Зони залишався, в основному, контроль за виконанням специфічних положень законодавства. При цьому держава надала інвесторам гарантії того, що законодавство про вільну економічну зону не буде мінятися в плині 10 років. Це усе дало великий імпульс для підприємницької ініціативи. У Молдову пішли інвестиції, ЗСП «Expo-Business-Chisinau» в умовах загальної депресії стало крапкою економічного росту.

За два роки резидентами ЗСП стали 64 іноземні фірми, що представляють 22 країни. За станом на 30 вересня 1998 року було інвестовано майже 62 млн. лей, причому з них 1/5 безоплатно в розвиток інфраструктури зони. До кінця 1998 року очікувалося одержання інвестицій на 100 млн. лей. Активно освоювалися нові види діяльності. Виробництво товарів досягло вже 11% від загального обсягу обороту у вільній зоні. Налагодився випуск комп'ютерів, електронних газових пальників для тютюносушилок, телевізорів, касових апаратів і ін.

Обсяг надходжень у бюджет з цієї території з урахуванням ряду спільних підприємств, що раніше працювали в РМ і минулих по конкурсі у вільну зону, збільшився в 15 разів. Цікава динаміка. Так, якщо в першому півріччі 1997 року платежі в бюджет склали 2,4 млн. лей, то в другому півріччі вже 6,5 млн. лей. За цей час було створено майже 1500 нових робочих місць. До них можна додати близько 400 нових робочих місць, створених у підрядчиків.

Завдяки цілеспрямованій роботі порядку 150 місцевих виробників реалізували товари через торгову мережу вільної Зони, досить успішно конкуруючи з імпортерами.

Організація ЗСП споконвічно розглядався як спосіб, модель виходу економіки республіки з глибокої економічної і соціальної кризи.

Перша задача - призупинити руйнівний процес на території ВДНГ - була вирішена буквально за півроку. Далі, відповідно до затвердженої концепції і генеральної схеми розвитку була закладена основа створення в ЗСП бізнес - центра.

Друга задача - організація виробництва товарів, у першу чергу, на території субзон. У першому півріччі1998 року (до внесення виправлень у законодавство) вісім резидентів збиралися відкривати виробництво в субзонах, закуповували устаткування.

Цьому сприяла торгівля, і в першу чергу, роздрібна, котра займала менш 40% від всього обороту у вільній Зоні. Але саме вона послужила головним прикриттям початку боротьби проти вільної Зони. Відповідно до законодавства 1998 року, одна фізична особа була вправі придбати товари без ПДВ і митних пошлин на суму 250 доларів США на місяць. Частка товарів, реалізованих у вільній Зоні, не перевищувала 3-4% від обсягу легальної торгівлі в республіці, при цьому магазини Зони давали 35% від усіх доходів у торгівлі республіки.