Сучасне світове господарство. Полюси світового господарства
Глобальні проблеми може викликати скорочення площі екваторі¬альних лісів Амазонки та ін., які є «легенями» планети. Екстенсивне тваринництво в саванах Африки призводить до перетворення великих територій на пустелі, що може мати глобальні наслідки.
З метою зберігання природи, унікальних ландшафтів і об'єктів, рідкісних рослин і тварин на Землі створюються території, що особливо охороняються, — заповідники, природні національні парки тощо.
На територію заповідника допуск сторонніх осіб заборонений. Тут спеціалісти займаються вивченням природи в її натуральному стані (вона служить за еталон).
Більш вільний режим (хоча і з рядом заборон для відвідувачів) ма¬ють національні природні парки. На їх території виділені ділянки, що можуть відвідувати організовані туристи, для відпочинку і лікування.
Сучасна політична карта світу.
Політична карта світу формувалася про¬тягом дуже тривалого часу. Цей процес продовжується і в наші дні, оскі¬льки на ній знаходять своє відображення утворення нових держав, об'єднання вже існуючих, зміни кордонів, назв країн, їх столиці.
У формуванні політичної карти можна виділити декілька періодів (стародавній, середньовічний, новий і новітній).
Стародавній період (до V ст. н. е.) відповідає епосі стародавніх ци¬вілізацій. У цей період виникли перші держави: Стародавній Єгипет, Карфаген, Стародавня Греція, Стародавній Рим та ін. Окремі з них, мож¬ливо, в інших кордонах існують донині.
Середньовічний період (V - XVI ст.) — це епоха аграрно-ремісничих цивілізацій. У цей час виникло багато держав, які поділити між собою значні території. Так, у Європі на той час існували Київська Русь, Мос¬ковська держава, Візантія, «Священна Римська імперія», Португалія, Іс¬панія, Англія, Франція та ін.
Новий період у формуванні політичної карти світу (з рубежу XV-XVI ст. до 1914 р.) відповідає епосі зародження та утвердження індустрі¬ального суспільства.
Новітній період поділяється на три етапи. На першому етапі (1914-1945 рр.) з політичної карти зникли деякі імперії (Австро-Угорщина, Османська, Російська) та в результаті цього на карті з'явилися нові незале¬жні країни: Польща, Фінляндія, Чехословаччина, Югославія тощо. Роз¬ширили свої колоніальні володіння Великобританія, Франція, Бельгія, Японія. Відбувся розкол світу на дві системи— капіталістичну (держави ринкової економіки) та соціалістичну (країни з тоталітарним режимом та плачово-адміністративним регулюванням економіки). Остання була представлена двома державами — СРСР та Монголією.
На другому етапі, який пов'язаний з Другою світовою війною, після розгрому німецького нацизму та японського мілітаризму з 1944 р. по 1986 р. продовжувала формуватися світова система соціалізму, до якої, крім СРСР та Монголії, у 1944-1945 рр. увійшли Албанія, Болгарія, Уго¬рщина, Польща, Румунія, Чехословаччина, Югославія, Німецька Демок¬ратична Республіка (НДР, 1949 р.) в Європі, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) та Демократична Республіка В'єтнам (ДРВ), Китай (1949 р.) в Азії, Куба (1959 р.) в Америці. У 1976 р. з Пів¬денного В'єтнаму в результаті перемоги національних сил були виведені війська США, і відбулося об'єднання його з ДРВ у єдину країну — Соці¬алістичну Республіку В'єтнам. В цьому ж році до соціалістичних країн приєднався Лаос. Таким чином сформувалася соціалістична система, яка мала чималий вплив на перебіг світових подій.
Значні зміни на політичній карті світу відбулися внаслідок краху колоніальної системи.
У 1989 р. розпочався третій етап новітнього періоду, який характеризується розпадом світової соціалістичної системи. У 1990 р. об'єдналися дві німецькі держави, НДР ввійшла до складу ФРН. Західний Берлін перестав існувати як окрема політична одиниця, знову ставши ча¬стиною Великого Берліну (з 1991 р. — столиця ФРН). У 1989 - 1990 рр. відбулися переважно мирні, народно-демократичні революції в країнах Центральної Європи, які викликали перехід цих країн до ринкової еко¬номіки. У 1991р. розпався СРСР, у вересні проголосили незалежність ре¬спубліки Прибалтики, а наприкінці року і решта 12 республік. У цьому ж році відбувся розпад Югославії. Стали незалежними Словенія, Хорватія (1991 р.), Боснія і Герцеговина, Македонія (1992 р.). Сербія і Чорногорія (1992 р.). Гостра політична криза федерації викликала громадянську війну і міжнаціональні конфлікти. Складові частини Чехословаччини — Че¬хія та Словаччина — спочатку проголосили автономію, а з 1993 р, стали незалежними країнами.У 2002 р. у світі нараховувалося 193 держави та 33 колоніальні володіння.