Формування новітньої світової ринкової системи
Монополія як ідеальний тип ринкової поведінки економічних суб'єктів на практиці зустрічається дуже рідко. Проте й сьогодні на національних і світових галузевих ринках функціонує цілий ряд фірм. які займають там майже монопольне положення. Класичним прикладом міжнародної монополії є алмазний синдикат "Де Бірс". який контролює від 80 до 85 відсотків пропозиції.
До монополістичних галузей належать також громадський тран¬спорт. зв'язок, виробництво і постачання електроенергії тощо. Такі підприємства належать до природних монополій і на місцевих рів¬нях вони підлягають державному регулюванню.
У колишньому СРСР економічна політика держави свідомо здій¬снювалася в напрямі створення умов для монопольного положення виробника. Примітивне розуміння історичної тенденції до зростання усуспільнення виробництва ототожнювало його з великим і надве¬ликим виробництвом. У результаті в промисловості колишнього СРСР склався найвищий у світі рівень концентрації виробництва. Кожне підприємство давало продукції в середньому в 4 рази біль¬ше, ніж американське, а середня чисельність зайнятих на одному підприємстві майже в 10 разів перевищувала аналогічний показ¬ник для країн Заходу.
Монополізацію економіки колишнього СРСР спричинили не тіль¬ки зростання концентрації виробництва, а й практика реалізації промислової продукції, за якою для виробників установлювались зони реалізації, де вони виступали монополістами. До того ж кон¬куренція трактувалася як вада розвиненого підприємницького то¬варного виробництва.Промислові структури в економіці країн командно-адміністра¬тивної системи традиційно характеризувались великим рівнем кон¬центрації. Багато видів продукції випускала невелика кількість виробників, проте централізоване визначення цін і обсягів вироб¬ництва перешкоджало виникненню на цьому грунті проблем моно¬полізму, характерних для ринкової економіки. Однак багато під¬приємств активно використовували своє монопольне становище. у тому числі й для отримання додаткових обсягів капіталовкладень та інших ресурсів.
Крім концентрації виробництва монополізм при командно-адмі¬ністративній системі мав такі особливості. По-перше, стан загаль¬ного дефіциту формував надлишковий попит на продукцію більшості підприємств. Формувався "ринок продавця", і кожне підпри¬ємство ставало монополістом щодо своїх покупців незалежно від кількості підприємств галузі, які випускали однорідну продукцію. По-друге, весь державний сектор в макроекономічному аспекті виступав як монополія, оскільки всі підприємства належали одно¬му власнику — державі, яка не була зацікавлена у конкуренції між ними.
Україна дістала у спадок високомонополізовану. жорстко зацен-тралізовану систему господарювання. Побудова ефективної націо¬нальної економіки передбачає створення правових основ обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприєм¬ницькій діяльності та здійснення державного контролю за додер¬жанням норм антимонопольного законодавства.
Ринок як полісистемне утворення
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок — це один з феноменів, який зумовлює склад¬ну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові за¬кономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.
Цивілізований характер ринку в промислове розвинутих краї¬нах визначається широким арсеналом перевірених часом і госпо¬дарською практикою законодавчих і моральних норм, багатопла¬новою і компетентною політикою держави щодо розвитку еконо¬міки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свобо¬дою економічної самодіяльності людини.
Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно ба¬гату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фі¬нансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з пе¬релічених елементів здатний функціонувати в так званому авто¬номному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'яз¬ку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринково¬го середовища.
Ринкове середовище розмежовується за політико-адміністратив-ними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, кра¬їн, коаліцій, континентів, світовий ринок. Крім того, в рамках кон¬кретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різ¬них форм власності та господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності функціо¬нуючих суб'єктів господарювання як монопольний чи олігопольний.