Відповідальність за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

правовий звичай;

нормативний договір;

судовий прецедент.

Нормативно-правові акти (на чолі з законами) відіграють провідну роль у системі джерел правового регулювання ЗЕД. Господарсько-правова природа з економічних відносин вимагає їх регулювання шляхом комплексного за¬стосування публічно-правових та приватноправових інструментів. З цим пов'язане явище регулювання ЗЕД нормативно-правовими актами, що належать до різних галузей права, як-от:

Конституційного п. 9 ст. 92 Конституції України

встановлює принцип, згідно з яким виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

господарського (актом господарського права є, передусім, рамковий Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), яке визначає правовий статус суб'єктів ЗЕД, правила здійснення окремих видів ЗЕД, форми і засоби державного регулювання ЗЕД, правила конкуренції у сфері ЗЕД, відповідальність за порушення порядку здійснення ЗЕД та ін.;

цивільного, кодифікаційним актом якого є Цршільний кодекс України, що згідно з фундаментальним загально правовим принципом пріоритету спеціального закону перед законом загальним - субсидіарно застосовується до господарських (у тому числі, зовнішньоекономічних) відносин у разі відсутності відповідних норм у актах господарського законодавства;

міжнародного приватного, кодифікащйним актом

якого є Закон України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право». Цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1)визначення застосовуваного права;

2)процесуальна правоздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3)підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4)виконання судових доручень;

5)визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;

фінансового, що регулює питання оподаткування (у тому числі, міцного обкладення) ЗЕД та фінансового контролю за здійсненням цієї діяльності;

адміністративного, що встановлює, зокрема, процедури митного контролю і митного оформлення, порядок провадження у справах про порушення митних правил;

природно-ресурсного - в частині встановлення правових умов використання природних ресурсів України іноземними суб'єктами господарювання.

Здійснення ЗЕД за межами України підлягає регулюванню також законами відловідного держав.

Правовий звичай являє собою санкціоноване державою правило поведінки, що склалося в суспільстві в результаті його багаторазового і тривалого застосування. Звичай є важливим джерелом правового регулювання ЗЕД, передусім, у сферах міжнародної торгівлі, міжнародного торговельного мореплавства та міжнародних грошових розрахунків. Суттєва роль звичаю в регулюванні ЗЕД прямо визнається законодавством України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Згідно з ст. 4 ст. 28 Закону України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж», в усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.Застосування звичаю як джерела правового регулювання договору міжнародної кугавт-продажу прямо передбачено у Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.). Згідно з ст.9 зазначеної Конвенції, сторони пов'язані тим звичаєм, щодо якого вони домовилися. За відсутності угоди про інше вважається, що воші мали на увазі застосування до свого договору звичаю, про який воші знали або повинні були знати і який у міжнародній торгівлі є широко відомим та постійно дотримується у відповідній галузі торгівлі. Окрім того, в силу ст. 8 Конвенції при тлумаченні наміру сторони як один з основних критеріїв повинні враховуватися звичаї.