Міжнародний лідер економіки – США. Глобалізація
КНР – 3 670 млрд. дол.;
Японія – 2 645 млрд. дол.;
ФРН – 1 625 млрд. дол.;
Індія – 1 415 млрд. дол.
При цьому східні “нові індустріальні країни” (НІК) разом взяті вже перегнали Японію, маючи ВВП 2 585 млрд. дол. Є й інші оцінки, згідно з якими місце Китая ще вище. Прогнози на початок XXI ст. підтверджують, що вже в 2010 році в першій десятці можуть опинитися не чотири (як зараз) країни, що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія, Індонезія), а ще й Південна Корея, Таїланд і Тайвань. Прикладом “обгону” є те, що ВВП на душу населення Сингапура вже зараз набагато вище англійського (30,5 тис. дол.). Азійська фінансова криза наврядчи відміняє ці прогнози; вже в першій половині 1999 року вийшли на приріст ВВП й Таїланд (+ 3%), й Малайзія (+ 0,9%), й Південна Корея (+ 4,6%). Так, існує думка, що Східна Азія вклала у тридцять років величезний шлях розвитку, згрупувавши в ціх межах те, для чого Франції потребувалося 200 років, Сполученим Штатам – 150, а Японії – 80.
Потенціал Китаю наприкінці 90-х рр. ще більше зріс, і якщо весь період 80-90-х рр. КНР домінувала в світі за темпами розвитку (+10%, у середньому), то за ці ж роки відбувався механічний приріст його сили: в 1997 р. Частиною країни став Гонконг, що займав 9-те місце за вартістю експорту, а в1999 р. – Макао. Слід приймати до уваги й наявність “великої економіки Китаю” разом з тими країнами Південно-Східної Азії, де особливо великі китайські капіталовкладення і діаспора. Існує думка, що нове сторіччя буде “сторіччям Азії”. Так, наразі переходять від старої трьохчленної системи порівнянь основних центрів сили (США – Західна Європа – Японія до США – Західна Європа – Азійсько Тихоокеанський регіон (АТР).
Один з підрахунків за такою схемою порівнював ситуацію 1950 й 1991 рр. у світовій торгівлі. В 1950 р. на Західну Європу припадало 33% світової торгівлі, на Північну Америку – 22%, АТР – 17%. На початку 90-х рр. при збільшенні частки Європи (45%), різко зросла частка АТР (25%), до 16% знизилася частка Північної Америки. Щодо частки ВВП в світі наприкінці 90-х рр. “вага” США і Західної Європи приблизно однакова (відповідно 20,6 і 21,0%), а Японії – 7,7%, за часткою ж у світовому промисловому виробництві Західна Європа домінує – 20,3%, США дають 16,6%, Японія – 6,9%.
Висновки
Отже, повертаючись до співвідношення “центрів сили”, а саме місця США слід зазначити наступне. Сьогодення показує, що й американські вчені (П.Дракер та ін.) визнають, що події кінця XX ст. покінчили з тим, що (нехай і з суттєвим перебільшенням) називалось “американським сторіччям.” Все це не значить якогось чіткого зменшення ролі США у сучасному світі:
-США є лідерами за всіма напрямками фундаментальної науки, притягуючи в країну й закордонну еліту;- вони за часткою втират на НІОКР по ВВП поступаються лише Японії (2,5% у 1997 р. проти 2,9 – 3%), але різко перевершують усіх конкурентів за асигнуваннями на НІОКР в абсолютних маштабах і за чисельністю вчених та інженерів, що задіяні в науці (962,7 на 10 тис. працездатного населення проти 526,5 в Японії та 240,8 у ФРН);
- вони залишаються найбільш конкурентноздатними серед усіх країн світу (згідно даних Міжнародного економічного форуму);
- вони є лідерами на ринку озброєнь, маючи найбільш розвинутий і сучасний ВПК – на їхню частку в 1996 р. припадало 44% світового експорту зброї з тенденцією до зростання цієї частки (період після розпаду СРСР);
- протягом останнього часу країна знаходилася на стадії економічного підйому – в 90-х рр. було створено 14 млрд. нових робочих місць.
Але разом з тим, факти повертають до вищенаведеної ситуації про стрімкий розвиток Азійського регіону: Європа – 24,6% світового ВВП, Північна і Південна Америка – 29,2%, Азія – 34,2%.
Література