Міжнародний лідер економіки – США. Глобалізація

- нові технології (США, Західна Європа, Японія, Тайвань)Тому індустріально розвинені країни посідають провідне місце в сучасному міжнародному поділі праці, випускаючи наукомістку продукцію: машини, обладнання, товари тривалого користування тощо. Що стосується молодих країн Азії, Африки і Латинської Америки, то їхня роль у міжнародному поділі праці підвищується завдяки ресурсопостачанню в промислово розвинені країни. Їхня сировинна спеціалізація, що склалася в колоніальну епоху, зберігається дотепер. За економічним потенціалом (сумарною величиною ВНП, що виробляється на планеті) донедавна лідерами вважались такі розвинуті капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50% ВНП.

1.3 Вплив НТР на галузеву структуру і розміщення виробництва

Науково-технічна революція (НТР) – корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. Характерні риси НТР: універсальність (перетворює всі галузі), прискорення науково-технічних перетворень (скорочення часу між відкриттям і впровадженням).

До основних напрямів НТР належать: комплексна автоматизація в усіх сферах (мікро-ЕОМ, роботи, мікропроцесори), перебудова енергетичного балансу (використання нових джерел енергії), виробництво нових матеріалів (пластмаси, оптичні волокна, композити, напівпровідники), прискорений розвиток біотехнологій, освоєння космосу (нові машини, аерокосмічна промисловість).

Отже, в умовах НТР роль науки полягає в перетворенні її на продуктивну силу суспільства, змінюється роль людини у зв`зку зі зміною характеру праці, її інтелектуалізації. Зрушення в розміщенні виробництва в умовах НТР такі: посилення територіальної концентрації; посилення орієнтації на кваліфіковані кадри; зменшення тяжіння обробної промисловості до джерел сировини і палива; посилення територіального розриву між добуванням і споживанням (переробкою).

Таким чином, показник впливу НТР на сучасне світове господарство – корінні якісні зміни в розміщенні виробництва. У зв`язку з тим , що НТР охопила всі галузі господарства окремих країн, безперечний результат її всеосяжного прояву – це зміни в галузевій структурі світового господарства. Один з основних проявів НТР – структурні зрушення в сучасному виробництві, які полягають у випереджувальних темпах розвитку трьох галузей: електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості.

2.Географія галузей світового господарства

2.1 Паливна і хімічна промисловість

У галузевій структурі промисловості 90% належить обробній промисловості. Випереджувальними темпами розвивається машинобудування і хімія. На перший план виходять мікроелектроніка, виробництво обчислювальної техніки, роботобудівництво, приладобудування, індустрія інформатики.

Нафтопереробна промисловість – галузь обробної промисловості, що виробляє із сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття тощо.

Газова промисловість здійснює видобування, транспортування (зберігання і переробку природного газу).

Вугільна промисловість включає підприємства з видобутку, збагачення, брикетування кам’яного і бурого вугілля. Видобуток вугілля у світі становить 5 трлн. т, у тому числі торф, що як паливо в основному використовується в Ірландії, ФРН, Фінляндії, Росії.

Паливно-енергетичний баланс – баланс одержання, перетворення і використання усіх видів енергії: мінеральної, органічної сировини, кінетичної енергії водних потоків. Припливів, вітру, енергії сонячних променів; геотермічної енергії тощо.Так, паливна промисловість – це розвідка, освоєння, перобка плюс транспортування енергоносіїв. Забезпечені: США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. З промислово розвинутих країн не мають: Японія, Італія, Республіка Корея. Паливна промисловість є комплексом галузей гірничодобувної промисловості – включає нафтову, газову, вугільну, торфову, сланцеву й уранодобувну промисловість. На видобуванні нафти спеціалізуються 80 країн. Координується ця діяльність ОПЕК – організацією країн експортерів нафти (міждержавна організація 13 країн, створена в 1960 р.). В неї входять: Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, ОАЕ, Еквадор, Габон.