Природно-ресурсний потенціал країн Центральної Азії: сучасні проблеми і суперечності

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

1.1.Географічне положення, природні умови та ресурси

1.2.Господарський комплекс

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

2.1 Казахстан

2.2 Киргизстан

2.3 Таджикистан

2.4 Туркменістан

2.5 Узбекистан

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІДНОСИН УКРАЇНИ З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

3.1 Україна і Казахстан

3.2 Україна і Туркменистан

3.3 Україна таУзбекистан

3.4 Україна та Киргизстан

3.5 Україна і Таджикистан

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В своїй книзі (“Економічна і соціальна географія світу”) С.П.Кузик природно-ресурсний потенціал визначає як важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови [1, с. 96].

Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.