Сутність і види міжнародної міграції робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів
173469,32
140253.65
-
204196,97
152425,95
інші форми вилучення капіталу
44752,8
-
89452,12
45305.1
-
158.530,01
35982,99
Наприклад, у 1997 р. частка інвестицій, здійснених у формі рухомого і нерухомого майна, становила майже половину загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України (49,8%), значно перевищивши частку грошових інвестицій (39,3%).
Якщо врахувати при цьому доволі значну частку інвестицій у формі 2,7 млн. дол. США, то стає очевидним, що можливості ТНК щодо фінансових зловживань шляхом завищення чи заниження реальної вартості інвестицій надзвичайно широкі. 1997 р. був обраний для ілюстрації саме як період піку безконтрольної експансії іноземних ТНК на український ринок. Згодом, з прийняттям ряду нормативних актів з питань регулювання діяльності цих компаній) а території України; ситуація почала поступово покращуватися. Так, частка майнових інвестицій у загальному їх обсягу у 1999 та 2000 pp. скоротилася до 8,8% та 30,3% відповідно (не останню роль у цьому відіграли вдосконалені методи оцінки реальної вартості інвестованого майна та підвищення пильності української сторони у цьому питанні). З аналогічних причин скоротилася і частки нематеріальних активів (з 1,7% у 1997 р. до 0,3% у 1999 р. та 0,28% у 2000 р.).; наслідок цих змін спостерігається відчутне зростання частки грошових інвестицій 39,3% у 1997 р. до 47,5% у 1999 р. та 57,8% у 2000 р., що мало позитивний плив на економіку, оскільки зростання пропозиції іноземної валюти сприяло зміцненню позицій гривні.
Негативне ставлення до інвестицій у формі нематеріальних активів зумовлене
права та торговельних знаків, є в Україні поняттям чисто теоретичним, оскільки за умови відсутності дієвого механізму їх захисту не можна говорити про жодну реальну цінність цієї групи активів, а отже, - і про повноцінну торгівлю ними. Тому нематеріальні інвестиції та плата за нематеріальні активи в українському варіанті найчастіше виступають в ролі інструменту для фінансових зловживань. Паралельно зі зростанням частки грошових інвестицій спостерігалося і стрибкоподібне підвищення активності при інвестуванні у формі цінних паперів, котре сягнуло свого піку в 1999 році (14,9%), що дає можливість зловживань із заниженням чи завищенням їх вартості. Найпростішим методом було б використання коливань курсу цінних паперів за загальновідомими схемами біржових операцій «бика» та «ведмедя». Однак, враховуючи значну зміну курсу цінних паперів до і після сплати по них дивідендів, досить прибутковим може бути використання своєрідної модифікації класичного методу випередження і відставання платежів усередині ТНК (т. зв. leads&lags). Західна компанія може, наприклад, інвестувати цінні папери з погашеними дивідендними платежами одразу ж після їх погашення, за «справедливою», тобто ринковою їх ціною, ігноруючи той факт, що реальна ціна цих цінних паперів уже є суттєво нижчою. При цьому не розглядаються приклади явного шахрайства, наприклад, інвестування цінних паперів неіснуючої корпорації чи підставної дочірньої компанії, яку будь-яка ТНК може легко зареєструвати з мінімальними витратами, і при цьому не несе відповідальності відповідати за її зобов'язаннями нічим, крім уже зробленого внеску у статутний фонд. Аналогічно ніщо не заважає інвестувати за номінальною вартістю цінні папери збиткової компанії, акції якої реально нотуються значно нижче від номіналу.Статистичний аналіз галузевої структури прямих іноземних інвестицій в економіку України, відображений у таблиці 2, підтверджує припущення, що головною метою інвестування в Україну на сучасному етапі є використання її ринку для отримання швидкого прибутку. Про це свідчить, зокрема, стабільно висока (на рівні 15-20%) частка харчової промисловості та внутрішньої торгівлі (що у 2000 р. сягнула 18,8%)- адже ці галузі, не вимагаючи зв'язування коштів компанії, дозволяють отримувати прибутки за рахунок швидкого обороту. Для порівняння: сумарна частка капіталомістких галузей машинобудування та металообробки протягом практично усього аналізованого періоду не перевищувала 10% (за винятком 1999 p., коли цей показник сягнув 10,9% за рахунок інвестицій Daewoo) і лише і починаючи з 2002 р. вона сягнула 14% . Водночас частка інвестицій у хімічну промисловість настільки мала, що у певні роки вона навіть не враховувалася у статистичній звітності, що знайшло своє відображення у таблиці 2. Крім того, статистичний аналіз підтверджує й інший аргумент на користь припущення про значну схильність «інвесторів» (а відповідно, і їх українських І партнерів) до фінансових зловживань та відмивання коштів шляхом активного залучення офшорних компаній. Навіть просте ранжування країн походження прямих іноземних інвестицій в економіку України дозволяє виявити у десятці найбільших інвесторів чотири офшорні зони: Кіпр, Ліхтенштейн, Швейцарію та Британські Віргінські острови. При цьому якщо потужні швейцарські інвестиції ще можна якоюсь мірою пояснити високим розвитком швейцарської економіки і (прикладом чого може слугувати діяльність в Україні швейцарської ТНК Nestle), то економіки трьох інших названих держав є явно заслабкими для здійснення настільки потужних інвестицій власними силами. Досить сказати, що інвестиції1999 та 2000 pp. за обсягом майже не поступалися інвестиціям із багатої на інвестиційні ресурси британської економіки (147,2 до 229,5 млн. дол. США у 1999 p., 176,8 до 299,4 млн. дол. США у 2000 р. та 381 до 686,1 млн. дол. США 2004 р.).