Сутність і види міжнародної міграції робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів

До причин економічного характеру слід віднести такі: 1) роз­біжності в рівні економічного і, зокрема, промислового розвитку окремих країн. Як свідчить практичний досвід, робоча сила мігрує в основному з країн з низьким рівнем життя в країни з ви­щим рівнем; 2) наявність національних розбіжностей у розмірах заробітної плати; 3) існування органічного безробіття в деяких країнах і насамперед слаборозвинених; 4) міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій.

До причин міграції робочої сили неекономічного характеру фахівці відносять політичні, національні, релігійні, расові, сімейні й ін.

Помітний розвиток засобів зв'язку і транспорту, у свою чергу, здійснив стимулюючий вплив на активізацію процесів сучасної міжнародної трудової міграції.

Міграція як просторове явище — спрямована величина, вик­ликана розбіжностями соціальних, економічних, політичних ікультурних умов двох місць. У сучасному світі ці розбіжності ве­личезні і проявляються на рівні різних територіальних одиниць. Але, незважаючи на це, не скрізь спостерігаються переміщення, пропорційні масштабу розбіжностей, і навіть навпаки, найменші міграційні потоки існують між країнами з найбільшими розбіжностями економічних потенціалів (Індія й Австралія, Єги­пет і Західна Європа). Отже, поряд з факторами, які стимулюють міграції, необхідно враховувати також стримуючі фактори (інгібітори). У сучасних дослідженнях на перше місце висува­ється роль відстані, збільшення якої стримує міграції і скорочує їхні розміри. Серед стримуючих факторів можна назвати расові бар'єри, бар'єри соціально-економічного становища, економічні у вигляді високої вартості проїзду, психологічні, релігійні (у Бразилію до 1930 р. дозволялася імміграція тільки католиків).

Рис. 1. Класифікація переміщень

До числа найефективніших належать інституціональні бар'єри у вигляді офіційної міграційної політики. Прикладом таких об­межень є система імміграційних квот, яка діє в США з 1921 року, нині замінена так званою системою переваг.

Поряд з міграцією всього населення розрізняють міграцію ок­ремих груп — етнічних, статевовікових і т.д., виділяють міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, яке вик­ликається змінами в розміщенні виробництва, умовами існуван­ня. За класифікацією ООН, постійними працюючими мігранта­ми вважаються особи, які прибувають у країну, щоб знайти опла­чувану роботу на термін, що не перевищує одного року. Провідними економічними факторами трудової міграції є на­явність безробіття, експорт капіталу, діяльність ТНК, а також розвиток транспортних засобів.

Для сучасної міграції робочої сили характерні такі тенденції.

Основу міграційних потоків становлять робітники, а не служ­бовці. Новою формою є переміщення науково-технічних кадрів. Основним спонукальним мотивом є матеріальні фактори, однак, мають місце і політичні й етнічні причини.

Після здобуття Україною незалежності одним з досягнень демокра­тизації громадського життя стало зняття обмежень на перетинання державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період у закритій від світу радянській Україні зако­рдонні поїздки були привілеєм лише обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними середнім громадянам. Значна частина цих поїздок обумовлювалася не туризмом, відпочинком або відвіду­ванням родичів і знайомих, а здійснювалася з метою одержання дохо­ду. Економічні труднощі перехідного періоду, безробіття й неповна за­йнятість, низькі доходи працівників і затримки з виплатою зарплати й пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном.

Проте дані офіційної статистики навіть приблизно не відобража­ють дійсні масштаби трудової міграції за кордон. Загалом у структурі трудової міграції громадян України за ступенем легальності можна виділити наступні чотири рівні. Офіційна трудова міграція - перемі­щення українських громадян, які, виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як ціль виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статисти­ка). Неофіційна легальна міграція - поїздки наших співвітчизників за кордон із декларованою метою туризму, відвідування родичів, із по­дальшим працевлаштуванням і реєстрацією в країні-реципієнті; учас­ники таких поїздок не можуть бути вистежені вітчизняною статисти­кою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами ,і країнах-реципієнтах. Успішна нелегальна міграція - поїздки за кор­дон, пов'язані з незареєстрованною зайнятістю видами діяльності, до­зволеними законодавством відповідних країн. Міграція жертв злочинних угруповань торгівля людьми й інші випадки перебування грома­дян України в нелюдських умовах.