Проблеми реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП „Малярчук

−коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;

−наслідки невиконання договору;

−неможливість виконання.

Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:

1) прямо не вказали в договорі, що Конвенція або якась її частина до них не застосовується;

2) сторони договору знаходяться в двох різних державах:

−для обох цих держав Конвенція набрала сили, або

−для однієї з цих держав Конвенція набрала сили і сторони домовилися про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або

−для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї держави.

Конвенція спрямована на подолання суперечностей між національними системами регулювання договору купівлі продажу. Є компромісним рішенням між різними правовими та соціально-економічними системами. Застосовується під час укладання договорів купівлі-продажу між сторонами, якщо їх торгівельна діяльність здійснюється в різних державах і ці держави є учасницями Конвенції.

За Віденською конвенцією, продавець зобов'язаний:

1) передати покупцю або іншій уповноваженій особі за договором товар і всі документи, що належать до товару, в пункті й у терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовам договору за кількістю, якістю та описом;

2) передати право власності на товар.

Покупець зобов'язаний:

1) прийняти товар;

2) сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами.

Окрім того основними законодавчими актами, що враховується при розробці, укладанні та реалізації зовнішньоекономічних договорів є:

1.Конвенція ООН “Про позовну давність в міжнародній купівлі продажу товарів” Нью-Йорк, 1974 р., документ ООН А/СONF. 63/15. Конвенція визначає обставини, за яких вимоги покупця і продавця один до одного, що витікають з міжнародного договору купівлі-продажу товарів чи пов’язані з його порушенням, припиненням чи недійсністю, не можуть бути реалізовані через певний період часу. Важливо враховувати при зростанні обсягів зовнішньоекономічної діяльності.

2.Постанова КМУ та НБУ від 21 червня 1995р. N 444 Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) i типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), якi передбачають розрахунки в іноземній валюті. Рекомендує суб'єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів i типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів, якi передбачають розрахунки в іноземній валюті. Наводяться типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів.3.Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”. Затверджує дане Положення, яке в свою чергу визначає обов’язкові умови, які повинні наводитися в зовнішньоекономічних контрактах. Регулює форму контрактів. Важливе значення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.