ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ

Крім вище перерахованих видів безробіття і в їх рамках (фрикційного, структурного, циклічного) розрізняють їх модифікації:

Конверсійне безробіття — аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово - промисловому комплексі.

Економічне безробіття — має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровиробників у процесі кон¬курентної боротьби.

Молодіжне безробіття — характеризується непропор¬ційно високою питомою вагою молоді (віком 16 - 24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функ¬ціонального безробіття.

Застійне безробіття — охоплює людей, які не хочуть а з часом і не можуть працювати.

4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена

Особливий інтерес викликає проблема рівня безробіття . Останнім часом повну зайнятість визначають як зай¬нятість, за якої оплачувану роботу мають менше ніж 100% працездатного населення. Іншими словами, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.

Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним. Природний рівень безробіття — це такий його рівень, при якому фактори, які підвищують і зменшу¬ють ціни і заробітну плату знаходяться в рівновазі. Існує декілька тлумачень природного, нормального рівня без¬робіття. Одне з найбільш поширених розглядає його як рівень, при якому інфляція не зростає швидкими темпами. Отже, до природного безробіття відносять фрикційне і структурне. Перевищення безробіттям природного рівня визначається, на думку західник економістів, циклічни¬ми факторами. Меті визначення природного рівня без¬робіття служить концепція потенційного ВНП, яка фак¬тично узаконює достатньо високу норму безробіття. Згідно з цією концепцією потенційний ВНП досягається при повному завантаженні основного капіталу, під яким розуміють завантаження виробничих потужностей об¬робної промисловості приблизно на 86%. В шістдесяті роки природною нормою безробіття, за якої міг бути досягнутий потенційний ВНП, вважали — 4,3%, в сімдесяті — 6,6%, в першій половині вісімдесятих — близько 7%. Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВНП від потенційного здійснив американський учений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшує чисельність , безробітних на 1%.

З цього виходить, що визначення величини приросту ВНП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВНП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів рос¬ту збільшує кількість безробітних.На думку деяких дослідників, природний рівень без¬робіття, по суті таким не є, оскільки він не є оптимальним, природний рівень безробіття вище оптимального. Досягнення останнього максимізує економічний добро¬бут, але приводить до надмірного росту інфляції. Ре¬цептів безболісного зменшення рівня безробіття навіть на 1-2%, ще не винайдено. Навіть при досягненні опти¬мального рівня безробіття добробут населення на макси-мальному рівні не забезпечується. За законами ринкової економіки, якщо зростає попит на робочу силу, зменшу¬ється безробіття і відповідно зростає заробітна плата, платоспроможний попит населення на споживчі товари та послуги буде зростати. Але за законами тієї ж ринко¬вої економіки ціни на споживчі товари та послуги будуть рости ще швидшими темпами, знецінюючи таким чи¬ном, грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції.

Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на питання: зростання інфляції чи зростання безробіття?

Як свідчить світовий досвід, точного виміру безробіт¬тя ніколи досягати не вдавалося через такі причини:

1) Часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зай¬няті неповний робочий день входять в категорію пов¬ністю зайнятих, що занижує рівень безробіття.

2) Робітники, які втратили надію на роботу. Статистика рахує безробітними тих, хто активно шукає роботу, ті