ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ

1. Поняття та види зайнятості населення

Зайнятість — одна із найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпе¬чує виробництво валового національного продукту — основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого відображає потреби людини в само реалізації через участь у суспільне корисній праці. Отже, зайнятість, це надзви¬чайно важливе соціально-економічне явище, яке відоб¬ражає раціональне використання ресурсів праці, задово¬лений потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населен¬ня, задоволення потреб працівників у підвищенні про¬фесійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість населення — це діяльність, пов'язана з за¬доволенням особистих і суспільних потреб, яка, як пра¬вило, приносить доход у вигляді заробітної плати, додат¬кових грошових допомог, натуральних виплат тощо.

Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.

Залежно від тривалості і режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну — діяльність працівника протягом повного ро¬бочого дня (тижня, сезону), яка приносить прибуток в нормальних для даного регіону розмірах.

Неповну — зайнятість певної особи протягом непо¬вного робочого дня або з неповною ефективністю, з не¬повною оплатою. Неповна зайнятість може бути «приму¬совою», що обумовлено економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства тощо).

Добровільна неповна зайнятість, пов'язана з соціальни¬ми факторами — вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки — домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Залежно від сфери застосування праці виділяють ос¬новну і додаткову зайнятість, які і це можуть називатися первинною і вторинною.

Основна зайнятість, або первинна — це діяльність в межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова зайнятість — це зайнятість понад норма¬тивний робочий час.

Останнім часом все більшого розповсюдження набу¬вають гнучкі і нестандартні форми зайнятості, і гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятос¬ті і гнучкість винагороди. До осіб, що використовують гнучку форму зайнятості відносять: надомників, праців¬ників за викликом, тимчасових робітників (контрактників) тощо.

У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайня¬тості: продуктивна; раціональна, оптимальна, збалансо¬вана, ефективна/ Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефек¬тивності функціонування виробництва і росту доходів населення.

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує достойний прибуток, здоров'я, підвищен¬ня освітнього і Професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Прагнення до найбільш повної і при цьому ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни - мета розвитку будь-якої економічної системи.

З поняттям зайнятості пов'язані поняття «економічно активного і «економічно неактивного» населення, «зайнятого населення» і «безробітних». Визначення цих категорій за методикою МОП були розглянуті в попередній темі. Проте необхідно зупинитися на визначеннях зайня¬того і безробітного населення, які визначаються законом України «Про зайнятість населення».