Лікування ультразвуком

У разі використання рухомої методики аплікатором спочатку виконують повільні погладжуючі лінійні рухи, а потім колові. Поверхня аплікатора має щільно прилягати до шкіри.

У разі застосування нерухомої методики аплікатор під час процедури перебуває весь час в одній ділянці. Три¬валість та інтенсивність впливу мають бути меншими, ніж у разі застосування рухомої методики. Нерухомою мето¬дикою користуються рідко, щоб уникнути перегрівання тканин та появи болю. •

Використовуючи підводну методику, відповідну кінцівку та вібратор занурюють у ванночку з підігрітою до +32.„4-36° С прісною водою (така вода містить менше бульбашок газу). Вібратор установлюють нерухомо або переміщують його під водою вздовж ділянки впливу на відстані 1-2 см від неї |(мал. 83).

•^Вплив може бути прямий або непрямий. У першому випадку впливають безпосередньо на відповідні органи і тканини (м'язи, суглоби тощо), в другому- на уражений орган через відповідні рефлекторні зони (корінці спинного мозку та симпатичні вузли - сегментарний вплив).

Для дії на окремі ділянки тіла (око, верхньощелепна пазуха, ніс тощо) застосовують додаткові насадки, або тубуси, прикріплені до вібратора і наповнені водою.

Процедури ультразвуку виконують на обмежених ді¬лянках тіла, що мають площу в середньому 150-200 см2. Якщо виникає необхідність впливу на велику поверхню, її поділяють на окремі поля, впливаючи по черзі на 2-3 по¬ля.

Процедури дозують за інтенсивністю ультразвуку та їх тривалістю. Інтенсивність вимірюють у ватах на 1 см2 поверхні аплікатора (Вт/см2). Слабкою зви¬чайно вважають інтен¬сивність 0,2-0,4 Вт/см2, середньою - 0,6 - 0,8 Вт/см2, сильною - 0,9-1,2 Вт/см2. Трива¬лість ультразвукової процедури, як правило, залежить від площі по-

ля: вона становить 5-17 хв, але не більше як 10-15 хв на всі поля. Процедури призначають через день, на курс 10-15 процедур. При стабільній методиці інтенсивність ультразвуку знижують до 0,05-0,02 Вт/см2, а тривалість процедури зменшують.

Після закінчення процедури з аплікатора видаляють контактну речовину, витирають його насухо і закріплюють на бічній стінці апарата.

Щоб уникнути інтенсивної теплової дії ультразвуку, особливо під час використання нерухомої методики, ульт¬развук посилають окремими імпульсами через певні про¬міжки часу (імпульсний режим).

Великого поширення набуло застосування ультразвуку в поєднанні з деякими лікарськими речовинами у вигляді емульсії, що одночасно є контактним середовищем - уль-трафонофорез. У цих методиках замість вазелінової олії контактним середовищем можуть бути відповідні розчини та мазі (гідрокортизон, преднізолон, анальгін, біцилін то¬що). Дія ультразвуку посилюється фармакологічним впливом відповідного лікарського препарату.

Ультрафонофорез з гідрокортизоном застосовують у хворих із вираженим алергічним компонентом.

Залежно від загального стану організму, інтенсивності та характеру патологічного процесу ультразвук признача¬ють щоденно, рідше - через день. Під час лікування уль¬тразвуком слід утриматися від застосування рентгенора¬діотерапії. Ультразвукові процедури можна поєднувати з лікувальною фізкультурою, а у вільні дні - з ваннами.

Враховуючи те, що післядія ультразвукових процедур є тривалою, не рекомендується повторювати курс проце¬дур раніше ніж через 3-5 міс.Г

\Цоказання. Деформуючий артроз, міжхребцевий ос¬теохондроз, радикуліт, плечелопатковий періартрит, хво¬роба Бехтерєва, бурсит, контрактура Дюпюітрена (почат¬кова стадія), невралгія, неврит, травми суглобів, перифе¬ричних нервів, рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (за винятком перфоруючих і кальозних виразок), астматичний бронхіт, нейродерміт, мастит, деякі гінеко¬логічні та хвороби очей.