Вплив мінеральних вод на функціональний стан шлунка

Мінеральна вода строком годності 1-3 міс. має таку ж стимулюючу дію на кислотовидільні залози, так як вода, яку використовують прямо із джерела. Уже після одноразового введення у 77% хворих відмічалось збільшення концентрації іонів Н виділеного базального секрету.

Ефект від введення мінеральної води при строці годності 6 міс. невеликий, так чи інакше і в цьому випадку відмічається активізуючи дія мінеральної води на підшлункові залози.

Оптимальна концентрація одноразової дози мінеральної води мала існуюче значення для слідуючи досліджень, її підібрали індивідуально з урахуванням даних, оптимальних при радіотелеметрії. Ліпший ефект відмічався при введенні 200 мл нерозведеної мінеральної води.

Аналогічні дослідження, проведені з мінеральною водою Черешнька, виявили чітку стимулюючу дію на кислотовидільні залози у хворих хронічним гастритом. Ці дослідження дозволили встановити, що мінеральна вода Черешенка може давати як збуджуючу, так і тормозячу дію на секреторну діяльність шлунка. Однак тормозяча дія цієї мінеральної води виявилась менш постоянним, що в більшості випадків об’яснюється затрудненням евакуації мінеральної води із шлунка.

При вивченні впливу одноразового прийому мінеральної води на показнику внутрішлункової рН установлено найбільш виражене збільшення концентрації іонів Н у хворих хронічним гастритом з рівномірно зниженою секреторною функцією шлунка. При кінцевому кислоутворенні високої інтенсивності введення цієї мінеральної води на рівень внутрішлункової рН особливого впливу не виявило.

Представляє інтерес дії мінеральної води на ритм кисло утворення шлунка. Так, переривчасте кислоутворення після прийому мінеральної води, як правило, змінювались неперервним ритмом його.

Відмітили більш виражений зсув показника рН в кислу сторону при двомоментному введенні мінеральної води з інтервалом 30 хв. Установлено також, що мінеральна вода разом із харчовим показником приводить до великої стимуляції кислоутворення відносно з введенням харчового подразника з кип’яченою водою.

Після прийому мінеральної води х харчовими подразниками в жодному разі не спостерігався переривчастий ритм кислоутворення.

Використання метода внутрішлункової рН-метрії показало, що прийом мінеральної води особливо не змінював рівня внутрішлункової рН або спостерігалась тенденція до збільшення кислоутворення на рівні тіла шлунка і збільшення щілинного компонента секреції на рівні його приворотневої печери при кінцевому кислоутворенні середньої інтенсивності.

При базальному кислоутворенні рівномірної або низько знаиженої інтенсивності після введення мінеральної води спостерігається достовірний зсув показника рН в кислу сторону на рівні тіла шлунку. Відмічені зсуви показників внутрішлункової рН більш точніше просліджувалось при рівномірно заниженій інтенсивності кислоутворення.

Однократне введення мінеральної води Брусницька в період дослідження базального кислоутворення ендорадіозондування показало, що вслід її прийомам спостерігалось збільшення рівня внутрішлункової рН. Тому через 10-30 хв. в залежності від рівня базальної рН і евакуаторної функції шлунка показник внутрішлункової рН повертався до кінцевого рівня.

Найбільший інтерес представляли зміни в динаміці, тобто через 1 год. після введення мінеральної води. Майже у хворих виразкової хворобою з високим показником базальної рН малась тенденція до її зниження.

У обслідуваних уже через 45-60 хв. після введення мінеральної води спостерігається підвищення рівня внутрішлункової рН.

Підвищення показників рН було більш виражено у хворих х кислоутворенням великої інтенсивності і значно рідше – у хворих з кислоутворенням середньої інтенсивності.

У випадків у хворих виразковою хворобою із зниженим кислоутворенням під впливом мінеральної води відмітили зниження внутрішлункової рН.