Загальна фізіологія центральної нервової системи

Зміст

1. Нервові центри та їх властивості

2. Збудження

3. Гальмування

4. Координація рефлекторної діяльності

Список використаної літератури

Додатки

1.Нервові центри та їх властивості

Нервовий центр — це складна сукуп¬ність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму. Таке уявлення про нер¬вовий центр є дещо умовним, оскільки в регуляції функцій у кожному, особливо складному рефлекторному акті беруть участь не лише нейрони центру, а й інші нейрони, іноді розміщені на різних рівнях ЦНС.

З фізіологічного погляду, нервовий центр, який регулює ту чи іншу функцію організму або здійснює конкретний рефлек¬торний акт, — це складне об'єднання нейро¬нів, котрі узгоджено, координовано діють у регуляторному процесі. При цьому роль різних нейронів у нервовому центрі неод¬накова: участь певних груп нейронів (ядро центру) абсолютно необхідна, участь інших є необов'язковою, їх можуть замінювати інші нейрони (розсіяна частина центру).

Нервові центри мають низку властивос¬тей, зумовлених структурою нейроих лан¬цюгів, що утворюють ці центри, та особли¬востями синаптичного проведення нервових імпульсів. Діяльність нервових центрів ґрун¬тується на взаємодії двох процесів: збу¬дження і гальмування.

1. Збудження

Збудження — активний фізіологіч¬ний процес, яким нервові клітини відпо¬відають на зовнішню дію. Збудженню притаманні такі властивості.

1. Однобічне проведення збуджен¬ня — це здатність проводити збудження в одному (ортодромному) напрямку, що зу¬мовлена властивістю хімічних синапсів проводити збудження від аферентного аксона до еферентного нейрона через синапс, а в ньому завжди від пре- до постсинаптичної мембрани. Ось чому зворотне (антидромне) проведення збудження не¬можливе (воно обмежується лише тілом нейрона).

2. Уповільнене проведення збу¬дження в нервовому центрі зумовлене си-иаптичною затримкою, тобто часом, по¬трібним для повного розвитку дії медіато¬ру на постсинаптичну мембрану проміж¬них та еферентних нейронів. Для ви¬никнення одного ПД потрібно 0,5 - 1 мс. Наявність численних синаптичних затри¬мок уповільнює проведення збудження в центральній частиш рефлекторної дуги. Ось чому загальна тривалість полісииантичного рефлексу може становити десятки й сотні мілісекунд.

3. Сумація збуджень. Рефлекторну реакцію викликає лише таке подразнення, яке має достатню, тобто порогову силу. Проте, як показав ще І. М. Сєченов, і допорогові подразники за певних умов викли¬кають рефлекторну реакцію. Рефлекс у таких випадках може виникнути внаслідок часової чи просторової сумації слабких допорогових подразників.

Часова сумація виникає тоді, коли допорогові подразнення багаторазово повторю¬ються через короткі інтервали часу, так що відбувається поступове збільшення амплітуди ЗПСП в аферентному нейроні, поки вона не досягне порогового рівня, який ви¬кликає появу ПД і відповідну рефлекторну реакцію (мал. 1, а).