Історія розвитку педіатрії в Україні
У Візантії вона продовжувала займатися медициною і лікуванням. Євпраксія написала книжку грецькою мовою, в якій виклала весь свій досвід з медицини, і яка, по суті є медичною енциклопедією. Вона охоплює питання терапії, фармакології, акушерства, проблеми новонароджених дітей. Ця книга зберігається у Флоренції.
2. Розвиток педіатрії в Україні як окремої науки
І аж до другої половини ХІХ ст. педіатрія розвивалась поряд з акушерством і гінекологією.
Засновником педіатрії, як окремої науки, вважається Степан Хомич Хотовицький (1796-1889рр.), українець за походженням, професор медико-хірургічної академії в Петербурзі. Завдяки його наполегливим вимогам, педіатрія була відокремлена від акушерства в окрему науку.
В книзі “Педіатрика” (1847р.) С.Х. Хотовицький зазначав, що дитина – це не доросла людина в мініатюрі.
Організм дитини суттєво відрізняється від організму дорослої людини не тільки за розмірами, а й тим, що він постійно росте, розвивається і вдосконалюється. Це мають урахувати не лише батьки та родичі, а й ті, хто досліджує ріст, розвиток дитини, а також доглядає за нею.
Видатним педіатром був також українець за походженням О.А.Кисіль, який народився в Києві (1859-1938рр.) та закінчив Київський університет св Володимира. Він опублікував величезну кількість наукових праць (понад 600), де були висвітлені питання туберкульозу, ревматизму, інфекційних хвороб у дітей.
Боротьбу з дитячою смертністю і роботу щодо підготовки лікарів-педіатрів на Україні проводив професор І.В.Троїцький (1856-1923рр.) Він є автором 150 наукових праць і декількох підручників з педіатрії, історії педіатрії та дитячої гігієни. Його “Курс лекцій з хвороб дитячого віку” (1887р), по суті, був першим повноцінним підручником з педіатрії в Україні. Учений працював у галузі антенатальної профілактики, гігієни дітей, з’ясування етіології та патогенезу дитячих інфекційних хвороб. Він довів вплив соціально-економічних умов на розвиток рахіту і рівень дитячої смертності, а також необхідність заходів щодо охорони здоров’я матері для нормального розвитку дитини.
В 70 роки ХІХ ст. починає свою науково-педагогічну діяльність Ніл Федорович Філатов.Заслуга Н.Ф.Філатова перед світовою педіатрією в тому, що він значно випередив своїх колег лікарів – педіатрів у вивченні клініки дитячих хвороб, особливо гострих інфекційних захворювань дитячого віку. Філатов вперше почав лікувати дифтерійною сироваткою дітей, хворих на дифтерію. Майже всі праці Н.Ф.Філатова були видані іноземними мовами.
Першу в Україні кафедру дитячих хвороб було організовано в 1889 році при Київському університеті св.Володимира. В 1920 році – Київський медичний інститут. І тільки в 1930 році при медінституті було відкрито факультет охорони материнства і дитинства.
Значну роль у розвитку педіатрії в Україні відіграли вчені, як то Т.Н.Сперанський, М.С. Маслов, О.Ф. Тур, О.М. Хохол та інші.
Діяльність Т.Н. Сперанського була спрямована на вирішення питань в галузях неонатології, алергії, захворювань травного каналу та органів системи дихання.
Наукові праці М.С. Маслова були присвячені вигодовуванню здорової дитини раннього віку.
О.Ф. Тур, найталановитіший учень М.С. Маслова, українець за походженням зробив значний внесок у галузі гематології, дієтики, фізіології та анатомії дитинства.
Професор, член академії наук О.М. Хохол очолювала кафедру пропедевтики дитячих хвороб і госпітальної педіатрії при Київському медичному інституті ім О.О. Богомольця.
Її наукова діяльність (1945-1964рр.) була спрямована на вдосконалення вигодовування дітей 1-го року життя. Багато наукових праць О.М. Хохол присвятила захворюванням травної системи, нирок і шкіри у дітей.