Кістки тулуба та з'єднання їх
Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми і менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.
Поперековий відділ хребтового стовпа утворюється з п'яти хребців (vertebrae lumbales; Рис. 5). Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних хребців.
Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині і вертикально, причому верхні обернені досередини та вгнуті, а нижні спрямовані назовні і опуклі.
Поперечні відростки тонкі та плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки, які більшість анатомів розглядають як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях та лежать майже горизонтально.
Крижовий відділ хребтового стовпа формується з п'яти крижових хребців, які у 17—22 роки зростаються в одну кістку (os sacrum; Рис. 6). За формою крижова кістка нагадує трикутник, основа якого(basis ossis sacri) обернена догори, а верхівка (apex ossis sacri) — униз і трохи вигнута уперед.
Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис (рго-montonum). Дозаду від неї розміщується верхній отвір крижового каналу (canalis sacralis), який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребтового каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відростки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування.
Рис. 6. Крижова кістка:а — вигляд спереду: 1 — основа крижової кістки; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — бічна частина; 4 — поперечні лінії; 5 — верхівка крижової кістки; 6 — тазові крижові отвори; б — вигляд ззаду: 1 — крижовий канал; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — вушкоподібна поверхня; 4, 5, 8 — крижові гребені (проміжний, серединний, бічний); 6 — крижовий розтвір; 7 — верхівка крижової кістки; 9 — спинні крижові отвори.
Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими знаходиться крижовий розтвір (hiatus sacralis).
На крижовій кістці виділяють тазову і спинну поверхні та бічні частини. Тазова поверхня значно вгнута, входить до складу задньої стінки малого таза. Біля її краю розміщуються чотири або п'ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетення та судини.
Між крижовими отворами знаходяться поперечні лінії, що залишились на місцях зрощення окремих крижових хребців.
Спинна поверхня крижової кістки опукла і на відміну від тазової має складнішу будову. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana), що утворився внаслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать невисокі проміжні крижові гребені (cristae sacrales intermediae), що утворилися від злиття верхніх та нижніх суглобових відростків, а назовні від них знаходяться бічні крижові гребені (cristae sacrales laterales), сформовані внаслідок зрощення поперечних відростків.
Масивні, неправильної форми бічні частини крижової кістки утворилися внаслідок зрощення поперечних відростків крижових хребців та залишків крижових ребер. На верхніх половинах бічних частин знаходяться вушкоподібні поверхні (fades auriculares), що зчленовуються з клубокими кістками і формують крижово-клубові суглоби (articulatio sacroiliacae). Ззаду цих поверхонь є крижові горбистості (tuberositas sacrales), до яких прикріплюються зв'язки.
Куприковий відділ хребтового стовпа складається з чотирьох або п'яти куприкових хребців, що зрощуються між собою у людей середнього віку І утворюють одну кістку — куприк (os coccygis; Рис. 7). Ця кістка за формою нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори і дещо зігнутий. Порівняльно-анатомічні дослідження доводять, що куприкові хребці у людини рудиментарні, складаються майже з одних тіл і тому не мають хребтового каналу. Тільки на І куприковому хребці ще можна розрізнити залишки суглобових відростків, які перетворились на куприкові ріжки.
Суглоби хребта (articulationes vertebrales; Рис. 8). Луговідростчасті суглоби (articulationes zygapophysiales) утворені суглобовими поверхнями суглобових відростків двох суміжних хребців. За формою плоскі і рухи в них незначні, за типом ковзання.