Кістки тулуба та з'єднання їх
Скелет тулуба складається з хребтового стовпа і кісток трудно клітки (ребер та грудини).
Хребтовий стовп (columna vertebralis) є основою всього тіла і утворюється з 31—35 хребців, з'єднаних між собою рухомими і нерухомими зчленуваннями (Рис. 1). Хребці розділяють на справжні та несправжні. До справжніх відносять 24 хребці, які з'єднуються за допомогою міжхребцевих зчленувань і зв'язок, а до несправжніх — решту хребців (9—11), що зростаються у крижову та куприкову кістки.
Структура, форма і ступінь розвитку хребтового стовпа та окремих хребців у різних тварин та людини дуже різноманітні, але мають специфічні ознаки.
Справжній, нормально розвинений хребець (vertebra) складається з тіла хребця, дуги хребця і семи відростків.
Тіло хребця (corpus vertebrae) знаходиться попереду від інших його частин і має форму низенької колони, передня та бічні поверхні якої опуклі, задня дещо плоска, а нижня і верхня поверхні нерівні і дещо вгнуті.
Ззаду до тіла хребця приєднується тонка і висока дуга хребця (arcus vertebrae), яка разом із тілом утворює хребцевий отвір (foramen vertebrale). Отвори всіх хребців формують хребтовий канал (canalis vertebralis), де міститься спинний мозок — його оболонки, судини та нерви.
Від дуги відходять відростки, які поділяють на суглобові та м'язові. Дві пари суглобових відростків починаються від нижнього та верхнього країв пластинки дуги хребця і зчленовуються з однойменними відростками хребців, розташованих вище і нижче. Між тілом хребця, його дугою та суглобовими відростками розміщені верхня і нижня хребцеві вирізки. Нижня хребцева вирізка верхнього хребця разом з верхньою хребцевою вирізкою нижнього хребця обмежують міжхребцевий отвір (foramen intervertebrale), крізь який проходять судини та нерви.
Крім вищезгаданих відростків від дуги хребця відходять парні поперечні відростки (processus transversus), а також непарний, направлений назад, остистий відросток (processus spinosus).
Окремі хребці різних відділів хребтового стовпа мають специфічні особливості, залежно від функціонального навантаження та ступеня розвитку м'язів.
У людини, як і у багатьох вищих тварин, шийний відділ хребтового стовпа складається з семи шийних хребців (vertebrae cervicales). Кожен з хребців (крім першого) має низьке, невеликих розмірів тіло, відносно великий трикутний хребцевий отвір і відростки, з яких найхарактернішими є поперечні.
Рис. 1. Хребтовий стовп:
а — вигляд спереду: 1 — шийні хребці; 2 — грудні хребці; 3 — поперекові хребці; 4 — крижова кістка; 5 — куприкова кістка; б — серединний розпил хребтового стовпа: 1, 11, 111, IV — межі між окремими відділами хребтового стовпа; В — грудний кіфоз, Г — поперековий лордоз, 1, 7, 19, 24, 29, 34 — позначення хребців.
Поперечні відростки складаються з передньої та задньої частин, між якими є отвір поперечного від ростка (foramen transversarium), де проходять хребцева артерія та вени. Кожна з частин закінчується відповідно переднім і заднім горбками.
Передню частину відростка більшість морфологів розглядають як недорозвинене ребро. Цю точку зору підтверджує той факт, що інколи передня частина VII шийного хребця значно подовжується і рухомо з'єднується як з його тілом, так і з задньою частиною. Така аномалія дістала назву шийного ребра і може спостерігатися з обох боків.
Остисті відростки шийних хребців короткі і розщеплені на кінцях. Винятком є VII хребець, в якому цей відросток відносно довгий, не розщеплений, потовщений і нахилений униз. У зв'язку з тим що остистий відросток цього хребця легко промацати крізь шкіру, хребець назвали виступним (vertebra prominens).
Верхній та нижній суглобові відростки шийних хребців розміщені таким чином, що суглобові поверхні верхніх обернені назад і вгору, а нижніх — вперед і вниз.