Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми Heel. Принципи ізопатії

При гомеопатичному лікуванні інколи виникають короткочасні погіршення стану. З’являються симптоми, що спостерігались у хворого в минулому або властиві його родичам. Загострення, на відміну від побічних дій, при правильному виборі мають тенденцію зменшуватись і зникати, не дивлячись на продовження прийому препарату в тій самій дозі.

На думку гомеопатів, поява загострення у хворих – часто показник адекватно призначеного лікування.

Таким чином, основним завданням експериментальних дослідів на здорових людях є вивчення гомеопатичних лікарських засобів і виявлення психічних, індивідуальних і загальних симптомів.

С.Ганеманом було встановлено, що один і той самий засіб, правильно підібраний і добре динамізований, не однаково діє на різних пацієнтів. Хворі, на яких той чи інший препарат діє особливо добре, мають не тільки схожу будову тіла і фізичні ознаки, але й особливості поведінки, реакцію на захворювання і інші функціональні і психологічні ознаки. Так склались уявлення про конституційні типи в гомеопатії.

Згодом сформувалось уявлення про дві подібності в гомеопатичній практиці: перша – між лікарським засобом і захворюванням і друга – між лікарським засобом і хворим.

В гомеопатичній практиці класифікація конституційних типів ширша і більш деталізована, ніж в загальноприйнятих аллопатичних рубрикаціях. Число таких типів відповідає числу гомеопатичних засобів. Гомеопатпм зрозумілі такі характеристики пацієнтів, як типи ігнації, пульсатили, хамомілли, платіни, нукс-воміка і т.д.Разом з гомеопатичними типами ліків і пацієнта обов’язково враховуються модальності. Під модальностями в гомеопатії розуміють умови, в залежності від яких симптоми у хворого з’являються або зникають, посилюються або слабшають. Мова йде про час, схід чи захід сонця, фази місяця, пори року, силу вітру, змінах погоди і т.д. Враховується те, погіршується чи покращується стан хворого в спокої або в русі, в залежності від прийому іжі ,шуму, світла, музики, думок про хворобу, страху, радості, суму, тривоги, дратівливості і т.д. Приділяється увага характеристиці сну.

4) Правила виписування гомеопатичних

рецептів

Екстемпоральні лікарські засоби – це препарати, призначені для індивідуального використання, вони готуються в аптеках по рецептам лікарів-гомеопатів.

Гомеопатичні рецепти відрізняються від звичайних. В них відсутнє традиційне звертання „ Rp.”, тому назву лікарського засобу пишуть на латинській мові в називному відмінку. В усьому іншому це той самий документ, як і рецепт на негомеопатичні лікарські засоби.

Рецепт має медичне, юридичне, технологічне і господарське значення.

Медичне значення рецепта заключається в тому, що він являється документом, який є єдиною основою для відпуску із аптек гомеопатичних лікарських засобів і застосування їх хворими згідно з вказівками лікаря і способом застосування з врахуванням індивідуального підходу до хворого.

Юридичне значення рецепта заключається в тому, що він дає право на придбання лікарських препаратів і відрізняється раціональним призначенням рецептурного пропису хворому, датою виписки, наявністю прізвища хворого, прізвища лікаря та ін. У виняткових випадках він може бути речовим доказом. Особи, що виписують рецепти і які готують по них лікарські препарати, несуть юридичну відповідальність.

Технологічне значення рецепта заключається в тому, що він служить основою для провізора ( фармацевта ) при виготовленні лікарських препаратів: які лікарські засоби треба взяти і в якій лікарській формі їх відпустити.

Господарське значення рецепта заключається в тому, що він являється документом на розхід лікарських засобів і додаткових матеріалів.

Вверху рецепта ставиться штамп лікувально-профілактичного закладу, потім пишеться прізвище хворого, дата виписування рецепта, прізвище та ініціали лікаря, а потім виписуються лікарські засоби ( на латинській мові ) і спосіб їх застосування.