Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми Heel. Принципи ізопатії

Цілющим завжди являється такий засіб, який в здоровому організмі людини (і це принципово - саме в здоровому) здатний викликати подібну хворобу. Лікарський засіб для даного пацієнта буде гомеопатичним (подібним), якщо він здатен у нього (здорового) викликати стан найбільш близький до його хвороби.

Лікування по принципу подібного мобілізує захисні сили організму. Саме мобілізуючий ефект гомеопатичних ліків є суттю лікування по принципу подібного.

Принциповим питанням , яке викликає непорозуміння і сумніви зі сторони офіційної медицини, є дози лікарських речовин, які використовуються в гомеопатії. В гомеопатії дози, що викликають в організмі схожі на саму хворобу, але не токсичні явища, називають великими, а дози, які лікують ці ж самі явища, - малими. Таким чином, дозу лікарського засобу називають великою або малою в залежності від напрямку її дії, а не від кількості лікарської речовини.

Для створення єдиного дозування С.Ганеман взяв логарифми чисел при основі 10 і склав шкалу розведень. Концентрація речовин в кожному наступному розведенні зменшується в 10 раз.Так, в гомеопатії вживаються речовини в таких кількостях, коли можна встановити вміст в долях грама ( наприклад, низьке розведення :D3 – 0.0001), а також високі розведення, в яких при розрахунку не можна виявити молекули, оскільки вміст речовини менший маси однієї молекули ( число молекул в 1 моль будь-якої речовини рівне 6,00253*10-23 – число Авогадро ). За рамками C12 або D24 розведення молекули бути не повинно. Тому говорити про дозу в такому розчині можна лише умовно. В цьому умовному сенсі малої дози називаються високі розведення.

Невимірні гомеопатичні дози суперечать „ здоровому глузду ”. Однак досліди вчених показали, що розчини високих розведень володіють біологічним ефектом.

Отже, гомеопатія – це метод лікування по принципу подібності малими дозами лікарських речовин. Головне в гомеопатії – принцип подібності, а застосування малих доз – обставина, яка логічно витікає з основного принципу.

С.Ганеман зробив ще одне геніальне відкриття – особливий спосіб виготовлення ліків. С.Ганеман готував лікарські речовини шляхом послідовних розведень, кожний раз струшуючи розчин. По мірі збільшення числа розведень вміст речовини або її концентрація зменшувались з кожним наступним розведенням. По мірі послідовних розведень і струшувань з’являється і підсилюється лікувальна дія ліків. С.Ганеман назвав цей метод приготування ліків динамізацією ( dinamis – сила). Перші розведення є низькими, а наступні – середніми і високими.

Робочий процес приготування таких ліків одержав назву „потенціювання”, а розведення – „ потенції ”. „ Гомеопатична динамізація – істинне пробудження в натуральних речовинах лікувальних властивостей, прихованих, коли ця речовина знаходиться в необробленому вигляді ”.

В сучасній медицині цей метод використовується в гомеотоксикології, ізотерапії, антропософії, санум-терапії, суїс-органними препаратами, каталізаторами, метаболітами біохімічних процесів, нозодами і для зняття блокади „ великої захисної системи „ хімічними речовинами.

Гомеопатичні лікарські засоби призначають згідно закону подібності. Для встановлення подібності клінічну картину, яка спостерігається у хворого, порівнюють з дією гомеопатичного засобу. Дію кожного лікарського засобу вивчають перш за все за допомогою експерименту : випробовування лікарської речовини на здорових людях і тваринах.

Випробовування проводять з використанням „ великих ”доз лікарських речовин. Це можуть бути і перші десятинні розведення ( в даний час практично не застосовуються ), і низькі, середні, і високі сотенні.

Досліди проводять на практично здорових особах різної статі і віку, частіше за все сліпим методом, коли піддослідні і лікарі не знають, яку речовину досліджують. Ліки приймають щоденно, 3 рази на день, протягом тривалого (тиждень або місяць) періоду. Спостереження ведуть протягом прийому препарату і в подальшому – до зникнення симптомів.

Одержані у різних осіб дані, зведені в одне і звірені між собою, являються головною складовою патогенезу.