Кофеїн

Кофеїн впливає на різні судинні області. Так, наприклад, коронарні судини найчастіше розширюються (особливо, якщо серцевий викид збільшений). Разом з тим мозкові судини трохи тонізуються. Останнє, очевидно, пояснює сприятливий вплив кофеїну при мігрені. Кофеїн володіє помірним міотропним спазмолітичним впливом на інші гладком’язові органи (бронхи, жовчні шляхи). На кістякові м’язи кофеїн також впливає (центральна і пряма дія).

Ще більш складно змінюється артеріальний тиск, тому що він залежить від кардіотропних і судинних ефектів кофеїну. Звичайно, якщо вихідний артеріальний тиск був нормальним, кофеїн не змінює або незначно підвищує його; якщо препарат був уведений на тлі гіпотензії, то й артеріальний тиск підвищується (нормалізується).

Основний обмін кофеїн підвищує. Збільшує глікогеноліз, викликаючи гіперглікемію. Підвищує ліполіз (зміст вільних жирних кислот у плазмі крові збільшується). У великих дозах викликає звільнення адреналіну з мозкового шару.

Центральний ефект, що спостерігаються при застосуванні кофеїну, вплив на гладкі і поперечнополосаті м’язи, зміна обміну речовин, багато авторів зв’язують з нагромадженням циклічного аденозинмонофосфата (цамф). Відбувається це, очевидно, частково в результаті гноблення фосфодиестерази і порушення в зв'язку з цим процесу розпаду цамф. Особливо сильно інгібірує кофеїн фосфодиестеразу мозку і серця. Однак вплив на фосфодиестеразу спостерігається тільки при дуже високих концентраціях кофеїну, перевищує терапевтичні. За останні роки нагромадилися данні про те, що більш важливим компонентом дії метилксантів (кофеїну, теофиллина), мабуть, є їхній антагонізм з аденозином. Важливо відзначити, що останній спостерігається при терапевтичних концентраціях метилксантів. На користь цієї точки зору свідчить і те, що метилксантини й аденозин викликають протилежно спрямовані ефекти:Крім того, було показано, що відзначені ефекти аденозину усуваються метилксантинами. Відбувається це в результаті того, що метилксантини блокують аденозинові рецептори, будучи конкурентними антагоністами аденозину.

Під впливом кофеїну підвищується секреція залоз шлунку, що може бути використано з діагностичною метою. Застосування кофеїну при патології шлунку (гастрит, виразкова хвороба, пухлини) допомагає віддеференціювати функціональні порушення від органічних.

У невеликій ступені кофеїн підвищує діурез, що пов’язано з гнобленням процесу реабсорбції в ниркових канальцях іонів натрію і води. Крім того, кофеїн розширює судини бруньок і збільшує фільтрацію в ниркових клубочках. Кофеїн і особливо його водорозчинні солі добре всмоктуються з кишечнику (у тому числі з товстого). Основна частина піддається біотрансформації (деметилирується, окисляється). Близько 10% кофеїну виділяється бруньками в незмінному виді.

При тривалому застосуванні кофеїну розвивається маловиражене звикання. Можливе виникнення психічної залежності (теїзм).

Застосовують кофеїн для стимуляції психічної діяльності, при стомленні, мігренях, гипотензії. Він входить до складу багатьох комбінованих препаратів у сполученні з ненаркотичними анальгетиками (таблетки “Цитрамон”, “Пірамеїн” і ін.) і з алкалоїдами ріжка (таблетки “Кофетамін”).

Побічні ефекти виявляються у виді нудоти, блювоти, занепокоєння, безсоння, тахікардії, серцевих аритмій.

Кофеїн протипоказаний при вираженій артеріальній гіпертензії, атеросклерозі, порушенні сну, глаукомі.

2. Фізичні властивості

Гексагональні призми (після сублімації), тонкі голки, містить 8.5% H2O. Вивітрюється на повітрі. Повна дегідратація відбувається при 80C, t плавл. 238C, сублімується при 178C. Швидка сублімація відбувається при 160-165C під тиском 1 мм. рт. ст. на відстані 5мм. d=1.23. Kb при 19C 0.7E-14. Ka при 25C 1.0E-14. p 1% розчину 6.9. Водяні розчини солей кофеїну швидко дисоціюють. Спектри поглинання: Hartley, J. Chem. Soc. 87, 1802 (1905). Один грам розчиняється в 46ml води, 5.5ml води при 80C, 1.5ml киплячої води; 66ml спирту, 22ml спирту при 60C; 50ml ацетону; 5.5ml хлороформу; 530ml діетилового ефіру; 100ml бензолу, 22ml киплячого бензолу. Вільно розчиняється в піролі; у тетрагідрофурані, що містить близько 4% води; розчиняється в етилацетаті; повільно росте у петролейному ефірі. Розчинність у воді збільшується при додаванні бензонатів, циннаматів, чи цитратів саліцілатів лужних металів.