Німесулід: оцінюємо перспективи

У серпні 2003 року було опубліковано звіт EMEA/CPMP (Європейського Комітету з патентування лікарських засобів) на запит, поданий Фінляндією у квітні 2002 року, під пунктом 31 Директиви 2001/83/EC. За цим звітом у лікарських засобах, що містять німесулід (Aulin, Mesulide, Nimed та інші) профіль користь–ризик при системному та місцевому застосуванні препарату є сприятливим, і маркетингова авторизація цих препаратів має бути підтримана.

Серед інших проявів ПД, характерних для німесуліду, виділяють також індуковану цим ЛЗ нефропатію [6], характерну і для інших НПЗЛЗ. Наприклад, в етіологічній структурі гострої ниркової недостатності 6–8 % усіх випадків цієї патології викликано вживанням НПЗЛЗ. Існують дані, що індукована НПЗЛЗ гостра ниркова недостатність щорічно виникає приблизно у 1 % хворих на ревматоїдний артрит. Особливо часто вона розвивається при застосуванні НПЗЛЗ у хворих з безсимптомною, недіагностованою помірною хронічною нирковою недостатністю. Разом з тим, порушення функції нирок при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 зазначені лише в 0,4 % випадків [4].

Проте клінічні спостереження свідчать [6], що при контролі у хворих з остеоартритом та супутньою гіпертонічною хворобою, яким одночасно призначали німесулід (німесил) та еналаприл, з одного боку зазначалося зменшення вираженості суглобового синдрому, зменшення денної варіабельності систолічного АТ, з іншого — не було відмічено зниження ренального кровотоку, підвищення опору судин нирок та канальцевої реабсорбції натрію. При цьому виділення простагландинів з сечею суттєво не змінювалось. Як вважають дослідники, застосування німесуліду (німесилу) не призводить до порушення функції нирок у пацієнтів з остеоартритами та артеріальною гіпертензією. Німесил не тільки не погіршує добовий профіль АТ у хворих з остеоартритом та супутньою гіпертонічною хворобою, що приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого фактора, але і поліпшує його за рахунок зменшення денної варіабельності систолічного АТ, викликаного зниженням стресорного впливу суглобового синдрому. Застосування німесилу у хворих з остеоартритом не призводить до порушення функції нирок, не змінює інтенсивність ниркового кровотоку, не підвищує судинну резистентність нирок та не змінює швидкість клубочкової фільтрації і канальцевий транспорт натрію [4].

Той факт, що німесил не викликає негативних побічних ефектів у пацієнтів з АТ, особливо важливий для пацієнтів з подагрою, серед яких частота гіпертонічної хвороби вища, ніж у популяції. Німесил може застосовуватися у вигляді монотерапії при загостренні подагри. В дозі 200 мг на добу він забезпечує швидке та ефективне лікування артриту, в цілому добре переноситься та є безпечним. Уже на 5-й день терапії значно зменшується інтенсивність болю та запалення, знижуються рівні показників запалення — ШОЕ та серомукоїда [1].

Крім того, встановлено, що німесил in vitro in vivo здатний до неконкурентного блокування вивільнення гістаміну, що має велике клінічне значення у хворих з запальними процесами верхніх дихальних шляхів, особливо коли в анамнезі є дані про алергічний бронхоспазм. Препарат добре переносять хворі на бронхіальну астму та особи з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів [7].

Таким чином, застосування нових НПЗЛЗ, зокрема німесуліду, сприяє оптимальному клінічному ефекту, нормалізації якості життя хворого при мінімальній кількості ускладнень терапії. Клінічний досвід застосування НПЗЛЗ — інгібіторів ЦОГ-2 повинен і надалі удосконалюватися серед широкого кола практикуючих лікарів.

Література

[1] Барскова В. Г., Якунина И. А., Насонова В. А. Применение нимесила при подагрическом артрите// Терапевт. архив. – 2003. – № 5. – С. 60–64.

[2] Викторов А. П. Безопасность современных нестероидных противовоспалительных препаратов: между Сциллой и Харибдой?// Укр. ревматол. журнал. – 2002. –№ 4 (10). – С. 12–22.[3] Коваленко В., Шуба Н., Галицкая А. и соавт. Препарат нимесил R – растворимая форма селективного ингибитора ЦОГ-2 в лечении больного с дегенеративными заболеваниями суставов// Ліки України. – 2001. – № 78. – С. 41–42.

[4] Коломиец В. В., Зейдан З. И. Характеристика суставных, гемодинамических и почечных эффектов нимесила у пациентов с остеоартритом и сопутствующей гипертонической болезнью// Укр. мед. часопис. – 2002, IX/X. – № 5 (31). – С. 97–100.

[5] Корж Н. А., Москаленко В. Ф., Филиппенко В. А. и др. Методические рекомендации. В кн.: Месулид при лечении артрозов. – Харьков, 1998.

[6] Насонов Е. Л. Применение нестероидных противовоспалительных препаратов и ингибиторов циклооксигеназы-2 в начале ХХI века// Рос. мед. журнал. – 2003. – Т. 11, № 7. – С. 31–43.