Особливості антибактеріальної терапії під час вагітності

Як бачимо, замість звичних для нас ще зі студентської лави “під час вагітності протипоказаний” або “не протипоказаний” у цій класифікаційній системі є орієнтири для усвідомленого визначення співвідношення користь/ризик, а отже прийняття адекватного рішення щодо використання певного препарату.У цій статті ми презентуємо розподіл антибактеріальних засобів за категоріями FDA, а також наводимо усі відомі натепер дані щодо їхнього несприятливого впливу на плід. Підкреслимо, що ці відомості адресовано лікарям загальної практики та усім фахівцям, яким доводиться з різних причин лікувати вагітних жінок.

Коли виникає необхідність у антибактеріальній терапії під час вагітності?

Окрім суто акушерських показань до призначення протимікробних препаратів (ці клінічні ситуації належать до компетенції акушера-гінеколога і на цих сторінках не обговорюватимуться), потреба в них найчастіше зумовлена:

- інфекцією сечових шляхів;

- пневмонією;

- інфекційним ендокардитом;

- гнійно-запальними процесами екстрагенітальної локалізації (абсцеси, флегмони, неакушерський сепсис);

- туберкульозом;

- сифілісом;

- токсоплазмозом.

Чому під час вагітності змінюється фармакокінетика антибактеріальних засобів?

В організмі вагітної жінки відбувається низка фізіологічних змін, які істотно впливають на фармакокінетику ліків і, зокрема, антибіотиків [3, 8, 18].

1. Зниження під впливом прогестерону тонусу та моторики травного тракту і механічна перешкода у вигляді збільшеної матки призводять до подовження часу евакуації вмісту шлунка та кишківника. Наслідком цього є більш тривалий контакт прийнятих per os антибіотиків з агресивними секретами органів травлення (шлунка, дванадцятипалої кишки, кишківника) і, таким чином, більше руйнування препаратів, відповідно менша їх абсорбція. Уповільнення проходження їжі травним каналом слід враховувати також, призначаючи ті препарати, на біодоступність яких їжа істотно впливає (оксацилін, ампіцилін, цефуроксим аксетил, еритроміцин тощо).

2. Зменшення майже на 60 % кислотності шлункового соку і одночасне збільшення секреції лужного вмісту тонкого кишківника може змінити всмоктування медикаментів, що мають слабкокислотну або слабкоосновну реакцію.

3. Стану вагітності притаманна затримка рідини в організмі. Це — фізіологічний пристосувальний процес. Об’єм циркулюючої плазми збільшується на 50 %. Водночас відбувається перерозподіл крові між різними регіонарними судинними басейнами: значно підвищується нирковий кровотік, з’являється і прогресивно збільшується матково-плацентарно-плодове коло кровообігу (досягає 0,6–0,7 л/хв, причому 80 % перфузії — це плацентарно-плодовий кровотік, 20 % — кровопостачання міометрія). Загальне збільшення об’єму рідини в організмі вагітної може сягати 8 л (60 % — плацента, 40 % — тканини матері). Результатом цих процесів є значне збільшення об’єму розподілу лікарського засобу, зменшення його концентрації у плазмі крові.

4. Під час вагітності розвивається відносна гіпоальбумінемія. Вона зумовлена непропорційним збільшенням плазми відносно вмісту альбуміну. Крім зменшення концентрації альбуміну, зменшується його зв’язувальна здатність щодо антибіотиків, що пов’язано з підвищенням афінності до материнських та плацентарних стероїдних гормонів. Під час вагітності в крові знижується і концентрація a-глікопротеїнів — білків, що також зв’язують антибіотики. Таким чином, усі вищезазначені процеси (гіпоальбумінемія, зниження спорідненості альбуміну плазми до антибіотиків, гіпоa-глікопротеїнемія) спричиняють збільшення частки вільної, не зв’язаної з білками фракції антибіотиків.