Особливості обстеження і семіотика захворювань органів кровообігу
При серцево-судинній недостатності з'являється біль у правому підребер'ї (через збільшення печінки).
Серцебиття — відчуття дитиною скорочень серця. Може спостерігатися при порушеннях звичайного ритму серця (поява додаткових скорочень серця — екстрасистолія), при прискоренні і уповільненні скорочень серця. Найчастіше буває при міокардиті, недостатності серця.
У разі розвитку серцево-судинної недостатності хворі скаржаться на появу набряків на нижніх кінцівках у кінці дня, особливо після ходьби.
З підвищенням артеріального тиску виникають головний біль, запаморочення, шум у голові, нудота, блювота.
Необхідно з'ясувати причину захворювання: попередні захворювання, які зумовлюють ураження серцево-судинної системи (повторні ангіни, скарлатина, грип, респіраторні інфекції тощо), спадкова схильність дитини.
Об'єктивне обстеження починають із загального огляду. Звертають увагу на фізичний розвиток. Частина дітей з природженими пороками серця може відставати у фізичному розвитку. Іноді спостерігають вимушене положення: хворі сидять у ліжку з опущеними ногами або лежать, високо підклавши під голову кілька подушок (при тяжкій недостатності кровообігу).
При ексудативному перикардиті хворі часто перебувають і навіть сплять у сидячому напівзігнутому положенні, спершись грудьми на край столика, що стоїть біля ліжка, або подушку. Діагностичне значення має колір шкіри та слизових оболонок. При тяжких ураженнях серця з'являється синюшність на виступаючих ділянках тіла (на кінчику носа, губах, щоках, мочках вух, пальцях), що називають акроціанозом. Ціанотичний рум'янець на щоках («мітральний метелик» або «мітральне обличчя») спостерігається у хворих в мітральним пороком. Загальний ціаноз досягає високого ступеня при деяких вроджених пороках серця синього типу (тяжка форма тетради Фалло, транспозиція магістральних судин), і шкіра має темно-фіолетовий колір.Про недостатність і стеноз клапанів аорти, ендокардит, колапс свідчить блідість шкіри і слизових оболонок. Колір шкіри «кава з молоком» зустрічається при септичному ендокардиті.
Якщо порушений кровообіг, з'являються пастозність підшкірної основи і набряки. На внутрішній поверхні гомілки в ділянці стопи, крижовоклубового суглоба при натисканні великим пальцем виникає ямка, яка повільно згладжується. Шкіра при набряках гладка, блискуча, з ціанозом.
У дітей з тривалим кисневим голодуванням тканин (при важких природжених пороках серця синього типу і хронічній пневмонії) кінцеві фаланги пальців рук і ніг набувають форми барабанних паличок, а нігті — форми годинникових скелець.
Огляд ділянки серця та великих судин. При огляді шиї може спостерігатися пульсація сонних артерій — «танець каротид», що характерно для недостатності клапанів аорти в зв'язку з великою різницею між максимальним і мінімальним артеріальним тиском. При цьому можуть спостерігатися пульсація периферичних артерій і капілярів, які видно через нігті (капілярний пульс), і синхронне в діяльністю серця похитування голови (симптом Мюссе). Виражена пульсація яремних вен на шиї вказує на застій у малому колі кровообігу, рідше — на недостатність тристулкового клапана.
Оглядаючи ділянку серця, звертають увагу на випинання грудної клітки — серцевий горб, який виникає внаслідок значної гіпертрофії шлуночків серця при природжених і набутих пороках. Після цього оглядають ділянку верхівкового поштовху: чи видимий він на око, в якому міжребер’ї, по яких анатомічних лініях, як виражений (посилений, ослаблений, позитивний чи негативний). Верхівковий поштовх посилюється при гіпертрофії лівого шлуночка, психічному збудженні, після фізичного навантаження, при схудненні. Він ослаблений при слабкості міокарда, ожирінні, у випадках, коли верхівка серця вдаряється в ребро. Негативний верхівковий поштовх спостерігається при зрощенні серця з перикардом у результаті злипливого перикардиту.
Якщо поштовх займає більше одного міжребер'я, його називають серцевим. Відмічається при гіпертрофії різних відділів серця, найчастіше — правого шлуночка. Пульсація в надчеревній ділянці спостерігається при гіпертрофії і розширенні правого шлуночка або при його серединному положенні.
Досліджуючи пульс, потрібно захопити променево-зап'ястковий суглоб дитини так, щоб великий палець був з боку ліктя, а решта пальців — з променевого боку; вказівним і середнім пальцями намацують променеву артерію і дещо притискають її до кістки, оцінюють частоту, ритм, наповнення і напруження пульсу. Порівнюють пульс на лівій і правій руках. Під час дослідження пульсу на висковій кістці намацують і притискають артерію до кістки.