Псоріатична артропатія
7. Від’ємна реакція на ревматоїдний фактор.
8. Рентгенологічні прояви ураження суглобів кистей і ступнів – остеоліз у поєднанні з кістковими розростаннями, періостальні нашарування, відсутність епіфізарного остеопорозу.
9. Клінічна (частіше рентгенологічні) симптоми однобічного сакроілеїту.
10. Рентгенологічні ознаки спондиліту – грубі паравертебральні оссифікати.
Діагностичне правило: діагноз є вірогідним в тому випадку, коли наявні 3 критерії, один з яких обов’язково повинен бути 5-м, 6-м, 8-м. При наявності ревматоїдного фактора необхідно п¢ять критеріїв, серед яких обов¢язково повинні бути 9-й і 10-й.
Рентгенологічне обстеження суглобів.
Характерні симптоми: деструктивний процес епіметафізарних відділів суглобових кісток,зазубреність коркового шару, остеоліз кінцевих фаланг;Псоріатична артропатія має певні особливості, влативі лише цій формі. Так, остеопорох, притаманний для багатьох запальних захворювань суглобів, явно виявлється тільки на пояатку захворювання і при мутилюючій формі. Для псоріатичної артропатії властивий розвиток ерозивних змін в ділянці дистальних міжфалангових суглобів. Ерозії, виникаючи по краях суглобів, у подальшому поширюються на їх центр. При цьому відбувається сточування верхівок термінальної і середньої фаланг з одночасним витонченням діафізів середніх фаланг, а друга поверхня суглоба деформується у вигляді увігнутості, що формує рентгенологічний симптом “олівця в стакані” і “чашки з блюдцем”. Патогномічним є розвиток анкілозів усіх суглобів одного й того пальця (“вісьове ураження”). Характерною рентгенологічною ознакою також є проліферативні зміни у вигляді кісткових розростань навколо ерозії кістки у основі і верхівки фаланг. Остеоліз кісток, що утворюють суглоб, є відмітною ознакою мутилюючого артриту.
Лабораторні дані.
1. загальний аналіз крові – гіпохромна анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
2. біохімічні аналізи крові – підвищення рівня серомукоїду, фібриногену, сіалової кислоти, кислої фосфатази, α2- і γ - глобулінів.
3. негативний результат на RF, проте у 5-10% хворих на псоріатичну артропатіювиявляється RF.
4. дослідження синовіальної рідини – високий цитоз (до 10 – 15 – 20), нейтрофільоз, в’язкість знижена, муциновий згусток пухкий.
Лікування. Лікування псоріазу проводиться дерматологом, проте це не впливає на перебіг суглобового синдрому. При “зимових” формах псоріазу використовують ультрафіолетове опромінення. Показане місцеве використання мазей (в тому числі й гормональних) у стаціонарну стадію. У прогресуючу стадію застосовують седативні засоби, снодіючі, анксіолітики, нейролептики.
Лікування артропатії проводиться нестероїдними протизапальними засобами. Використовують ті засоби, кі володіють високою терапевтичною активністю і мінімальними побічними ефектами. Застосовують індометацин 100-150 г/добу, бутадіон по 0,15 г 4 рази/добу, вольтарен 100-150 мг, ібупрофен 400 мг 3-4 рази на добу, мелоксикам, німесил тощо. Призначення НСПЗП при псоріатичній артропатії слід проводити обережно, оскільки ці препарати відносять до групи засобів, що можуть провокувати загострення процесу.
Обов¢язковим компнентом протизапального лікування є міуева терапія у вигляді внутрісуглобових ін¢єкцій глюкокортикоїдів у ділянку запалених суглобів, особливо це поширено при моно- і олігоартритах. Використовуються препарати пролонгованої дії (дипроспан, депо-медрол, ін.).
При рентгенологічних ознаках кістково-хрящової деструкції і неефективності попередньої терапії переходять на базові засоби. Арсенал базових препаратів подібний до ревматоїдного артриту.