Сучасні аспекти функціональної нейрохірургії

Показаннями до стимуляції моторної кори при больовому синдромі є постінсультні стани та нестерпна тригемінальна невралгія.

Хірургічне лікування психічних розладів, яке в зарубіжній літературі визначається терміном психохiрургiя, є одним із найбільш складних, суперечливих напрямів сучасної нейрохiрургiї. Останнiм часом все частiше почали обговорюватися питання стосовно використання нейрохiрургiчних методiв лiкування у психiатрiї. Це пов’язано з рядом причин: по-перше, визнання психіатрами того факту, що, незважаючи на наявнiсть сучасних видів активної терапії, залишається категорія хворих, у яких консервативне лiкування неефективне; по-друге, успішний розвиток сучасної дiагностичної технiки, а також успiхи експериментальної та теоретичної нейрофiзіологiї, які надають прецизійну діагностичну інформацію, що дозволяє цiлеспрямовано застосовувати нейрохiрургiчнi методи корекцiї психiчних функцiй; по-третє, накопичення досвiду стереотаксичних втручань при деяких неврологiчних захворюваннях, зокрема епiлепсiї, за яких спостерiгалося усунення психiчних розладів.

Ще у 1982 році А. П. Ромоданов, О. М. Коновалов, Е. І. Кандель, Н. Я. Васін опублікували в журналі “Вопросы нейрохирургии” проблемну статтю про сучасну психохірургію, наголошуючи, що в останні десятиліття питання психохірургії зовсім не висвітлювалися в СРСР. Психохірургія — це використання нейрохірургічних методів лікування та корекції розладів психічних функцій, що стають актуальною проблемою, яка потребує наукового і практичного вирішення. Проте це призвело до розбіжностей у поглядах психіатрів.

Широке впровадження нейрохірургічних операцій при лікуванні епілепсії, зафіксовані зміни психіки після операцій поставили перед нейрохірургами України необхідність розробки показань до оперативних втручань для корекції психічних розладів, методик їх виконання. Накопичений досвід корекції психічних розладів за допомогою операцій надав можливість стверджувати, що психо-хірургічному лікуванню підлягає не власне хвороба, а окремі психопатологічні синдроми, незалежно від того, в структуру якого захворювання вони входять. Можна вважати доведеним, що розвиток окремих психопатологічних синдромів знаходиться в достовірно встановленому причинно-наслідковому зв’язку з патологічно підвищеною активністю конкретних мозкових структур — мигдалевидне ядро, гіпокамп, гіпоталамус, медіальна лобна кора тощо. На сьогодні можна окреслити коло психопатологічних синдромів, за яких у випадках повної неефективності всіх видів медикаментозного лікування слід вдаватися до хірургічних втручань. Це стани агресивності, збудження з асоціальною поведінкою, нав’язливі стани, кататонії, депресивні стани, які окремо або комплексно як складові елементи входять до клінічної картини, що розвивається при епілепсії (насамперед скроневої), деяких формах неврозів, синдрому ля Туретта. При лобній формі епілепсії мають місце психомоторні порушення, розлади абстрактного мислення, неадекватна поведінка.

Лiтературнi данi засвiдчують перспективнiсть застосування хiрургiчного лiкування тяжких психiчних розладiв, проте на сьогодні залишаються невирішеними багато питань, що стосуються психохiрургiї. В першу чергу, це стосується морально-етичного аспекту.Багаторічний досвід застосування функціональної нейрохірургії засвідчує її високу ефективність та інтенсивне впровадження у лікуванні різноманітних хвороб нервової системи. Клінічні результати функціональних операцій стимулюють подальші експериментально-клінічні та технологічні дослідження, спрямовані на розширення показань до використання цих методик у клінічній практиці, їх удосконалення та пошук нових нейрохірургічних втручань з метою покращення порушених функцій нервової системи. На теперішній час найбільш перспективними напрямами розвитку функціональної нейрохірургії вчені вважають удосконалення систем глибинних мозкових електродів, методик клітинної трансплантації та генної терапії. Вже зараз в деяких клініках виконуються експериментально-клінічні дослідження, спрямовані на вивчення дії генів, введених у клітину з метою зміни її функціональної активності при паркінсонізмі. Вивчається дія модуляторів синтезу допаміну, нейронального фактора росту, при епілепсії — доставка ГАМК-ергічних генів.

Література

[1] Зозуля Ю. П., Лапоногов О. О., Костюк К. Р. Перспективи нейрохірургічного лікування психічних захворювань// Журн. Академії медичних наук України. – 1997. – Т. 3,№ 1. – С. 45–59.

[2] Лапоногов О. А., Цымбалюк В. И. Отдаленные результаты лечения больных с синдромом миоклонус-эпилепсия стереотаксическими операциями. В кн.: Хирургическое лечение эпилепсии. – Тбилиси: Мецниереба, 1980. –С. 49–51.

[3] Лапоногов О. О., Костюк К. Р. Стереотаксичні операції у комплексному лікуванні хворих на епілепсію//Укр. мед. альманах. – 1999. – Т. 3. – С. 43–46.