Сучасні аспекти функціональної нейрохірургії

Метою субпіальної резекції є попередження поширення епіактивності, коли епілептогенне вогнище знаходиться у функціонально-важливих зонах мозку. Такі втручання досить поширені, проте результати субпіальної резекції менш задовільні у порівнянні з іншими резекційними операціями.

На сучасному етапі розвитку нейрохірургії все більшого значення набувають методики малоінвазивних хірургічних втручань. У порівнянні з класичними операціями, малоінвазивні не є довготривалими, не потребують інтенсивного анестезіологічного забезпечення, мають значно менший ризик розвитку транзиторного або стійкого неврологічного та психічного дефектів. Щодо питання епілепсії, це стосується виконання стереотаксичних операцій, радіохірургічних втручань з використанням Гамма Ножа, а також електростимуляційних оперативних втручань.

Найбільш поширеним мініінвазивним методом хірургічного лікування епілепсії залишаються стереотаксичні операції [6, 8]. Результати стереотаксичного лікування епілепсії вперше опублікував Spiegel (1958). При таких операціях перевага надається деструкції глибинних структур скроневої частки [12]. Стереотаксичні операції мають ряд переваг. Насамперед, це їх низька травматичність, а також низький ризик розвитку психічних розладів, які зустрічаються при резекційних операціях. При таких втручаннях виконується деструкція лише визначених структур, можна ввести глибинні електроди у попередньо заплановані структури. Це забезпечує широкі можливості для діагностики та локалізації епілептогенного вогнища, надає можливість використовувати різні нейрофізіологічні дослідження.

При скроневій епілепсії, яка супроводжується психоемоційними та інтелектуальними розладами, частіше виконується деструкція мигдалевидного комплексу. Проводиться двовогнищева деструкція. При частих поліморфних нападах ефективною є деструкція мигдалевидного комплексу та вентро-латеральних ядер зорового бугра. Явища агресивності та подразливості добре корегуються виконанням двосторонньої цингулотомії. При скроневій епілепсії ефективними є гіпокампотомія та форнікотомія, суть якої полягає в деструкції склепіння мозку.

У Росії такі операції започаткував Е. І. Кандель (1965), Н. П. Бехтерєв (1967), в Україні — О. О. Лапоногов (1971). Такі хірургічні втручання набули широкого застосування в Україні. На третьому Міжнародному Конгресі нейрохірургів країн Причорномор’я (2001 рік) професор О. О. Лапоногов доповів про результати понад 4,5 тисяч стереотаксичних операцій, серед яких — більше 700 хворих на епілепсію. Результати хірургічного лікування епілепсії у відділенні функціональної нейрохірургії Інституту нейрохірургії неодноразово доповідалися на республіканських та міжнародних семінарах, конференціях, конгресах, а також публікувалися у медичних виданнях [3]. Широкого застосування набули комбіновані операції деструкції глибинних мозкових структур та трансплантації ембріональної нервової тканини. Особливо ефективними вони є за наявності значних психо-інтелектуальних розладів у дітей, хворих на епілепсію.

Стереотаксична радіохірургія в лікуванні епілепсії з використанням установки Гамма Ніж ефективно використовується при певних ураженнях головного мозку, які супроводжуються епілептичними нападами (медіальний скроневий склероз, кавернозна ангіома, гамартома гіпоталамусу).Метою всіх електростимуляційних хірургічних втручань при епілепсії є посилення гальмівних процесів в окремих мозкових структурах, які спричиняють інгібуючий вплив на міжпароксизмальну діяльність епілептичного вогнища, на виникнення, розповсюдження та генералізацію епілептичних розрядів. Довготривалі стимулюючі електроди імплантувалися здебільшого у головку хвостатого ядра, мозочок (зубчате ядро, передні відділи кори), субталамічне ядро.Серед електростимуляційних хірургічних втручань провідна роль належить стимуляції блукаючого нерва (СБН), за якої не виконується операція на мозкових структурах. Найкращими кандидатами до СБН є хворі з резистентними до медикаментозної терапії парціальними нападами з або без вторинної генералізації. За одержаними даними, в середньому частота епінападів зменшується на 23–45 %. Зменшення частоти нападів після операції на 75 % та 50 % спостерігалося в 4–15 % та 22–27 % випадків відповідно. Лише у поодиноких хворих вдалось досягти стійкої ремісії [7].Широкого розповсюдження набули різні методики хірургічного лікування больового синдрому, резистентного до медикаментозної терапії. Існуть різні методики лікування больового синдрому, такі як стереотаксичні деструкції (цингулотомія, таламотомія), установка інтратекальних опіатних помпових систем, глибинна мозкова стимуляція, стимуляція моторної кори.

Стимуляція спинного мозку ефективна при нейропатичному болю в ногах, ішіалгії. При цьому використовують два види електродів: черезшкірні, а також електроди, що потребують ламінектомії.

Глибинна мозкова стимуляція медіального таламуса Vc/Medial Lemniscus ефективна при неспецифічному больовому синдромі. Стимуляція латерального таламуса ефективна при нейропатичному больовому синдромі, периферичній нейропатії, пошкодженнях плечового сплетення, фантомних болях. У деяких випадках проводять стимуляцію перивентрикулярної сірої речовини.