Стандарти клінічного застосування холтерівського моніторування ЕКГ

Синоатріальна (СА) блокада найчастіше виявляється у нічні години. За допомогою ХМ-ЕКГ діагностують СА блокаду ІІ ступеня. Періодика Венкебаха характеризується послідовним зменшенням тривалості інтервалу Р-Р з подальшим розвитком паузи, коротшої за два нормальні інтервали Р-Р. Для переконливої діагностики СА блокади потрібно виявити два-три епізоди періодики Венкебаха [5].

У здорових людей, особливо молодого віку, у нічні години або у стані спокою можуть спостерігатися АВ блокада І ступеня, а також епізоди АВ блокади ІІ ступеня типу Мобітц І. Якщо ці зміни не супроводжуються клінічними симптомами і зникають при фізичних навантаженнях, їх слід вважати варіантом норми. Якщо з'являється АВ блокада ІІ ступеня типу Мобітц ІІ, слід оцінити тривалість пауз між послідовними скороченнями шлуночків серця. Паузи, які тривають більше 2,5 секунди, особливо у денний час, свідчать про загрозу виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса. При порушеннях АВ провідності нерідко з'являються замісні ритми з широкими або вузькими комплексами QRS.

Діагностика ектопічних скорочень та визначення ступеня тяжкості екстрасистолії

Ідентифікація ектопічних скорочень здійснюється за ступенем деформації комплексу QRS-T, який у свою чергу автоматично оцінюється комп'ютером за коефіцієнтом ширини — відношенням площі комплексу до довжини його контуру. Найбільшим є коефіцієнт ширини у випадку шлуночкових екстрасистол, проміж им — при надшлуночковій екстрасистолії, найменшим — в артефактів. Інший важливий показник — коефіцієнт передчасності, співвідношення різниці базової величини інтервалу R-R і передекстрасистолічного інтервалу до базового R-R.Метод ХМ-ЕКГ дає змогу визначити загальну кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол та їх розподіл за певними періодами доби. Поодинокою вважається екстрасистолія, на яку припадає менше 1% від усіх серцевих скорочень, а частою така, що перевищує 10%. Залежно від переважного часу виникнення екстрасистолії розрізняють її денний, нічний і змішаний циркадні типи. Важливе значення у визначенні причин виникнення аритмії має фонова ЧСС, за якою виділяють тахі- та брадизалежний типи екстрасистолії [9]. У випадках, коли на звичайній ЕКГ фіксуються лише поодинокі екстрасистоли, під час ХМ-ЕКГ нерідко виявляють епізоди групових та алоритмічних екстрасистол, короткочасні пробіжки шлуночкової тахікардії та ранні екстрасистоли типу R на Т. Уточнення градації порушень серцевого ритму принципово важливе для вибору стратегії ведення хворих.

Діагностика пароксизмальних порушень серцевого ритму

У хворих з пароксизмальними тахіаритміями ХМ-ЕКГ дає змогу охарактеризувати стійкість, походження, механізми запуску, кількість та тривалість епізодів аритмії, їх розподіл протягом доби, динаміку ЧСС під час пароксизму, взаємозв'язок з клінічними симптомами.

Метод ХМ-ЕКГ дозволяє з високим ступенем достовірності відрізнити миготливу аритмію (МА) вагусного та симпатоадреналового походження. Для "вагусної" форми МА характерні виникнення на фоні брадикардії, переважно вночі або вранці, якщо в денний час, — то у стані спокою, після приймання їжі чи алкоголю. Для цієї форми МА типові пароксизмальний перебіг, спонтанне припинення, тривалість до кількох годин, поєднання з тріпотінням передсердь, нормальна або незначно підвищена частота шлуночкових скорочень. "Симпатоадреналова" форма МА, навпаки, характеризується виникненням в активний період доби, при фізичному або емоційному навантаженні, на фоні синусової тахікардії. Ця аритмія нерідко є стійкою й супроводжується збільшенням частоти шлуночкових скорочень понад 100 на хвилину.Тривалий запис ЕКГ під час добового моніторування дозволяє з'ясувати електрофізіологічне походження аритмії. Реципрокні тахікардії починаються і закінчуються раптово, тоді як автоматичні характеризуються періодами "розігріву" та "охолодження" аритмії.

Обстеження хворих із синкопальними станами

Порушення серцевого ритму займають лише незначну частку серед усього спектру причин втрати свідомості. Але власне у цієї категорії хворих ХМ-ЕКГ може мати вирішальне діагностичне значення. Імовірні причини втрати свідомості, які виявляються при ХМ-ЕКГ:

- синусова брадикардія або ектопічні ритми з ЧСС менше 30 на хвилину;- синусові паузи тривалістю більше двох секунд;

- миготлива аритмія з періодами асистолії тривалістю більше двох секунд;

- АВ блокада ІІ ступеня типу Мобітц ІІ, АВ блокада "високого" ступеня і повна АВ блокада;

- надшлуночкові тахіаритмії з ЧСС понад 150 ударів на хвилину;