Сучасна діагностика і лікування мікозів верхніх дихальних шляхів та вуха

За нашими даними, при мікозах ВДШ та вуха переважно зустрічаються дріжджі та плісневі гриби, однак частота їх виділення залежить від локалізації грибкової інфекції. Так, для хронічних синуситів найбільш характерною є наявність грибів роду Penicillium (21 %), Aspergillus (15 %) та Candida (11,7 %). При хронічних захворюваннях глотки у 66,6 % пацієнтів висіваються гриби роду Candida, у 21,7 % — Penicillium та у 10 % — Aspergillus. Серед пацієнтів з хронічними захворюваннями вуха у 50 % виділяється Aspergillus, у 26 % — Candida та у 18,4 % — Penicillium.

Видовий спектр грибів роду Aspergillus при мікозах ВДШ та вуха за останні часи не зазнав помітних змін. Однак у багатьох публікаціях стосовно мікозів різних локалізацій повідомляється про виражені тенденції до зміни видового складу грибів роду Candida [4]. В наших дослідженнях підтверджується зростання частоти виділення видів Candida non-albicans при мікотичних ЛОР-захворюваннях. Так, за нашими даними при хронічних синуситах тільки 47 % дріжджових грибків належать до виду Candida albicans. Ідентифікація грибів роду Candida до виду є принципово важливою, враховуючи те, що такі штами Candida, як C. krusei і C. glabrata нечутливі до дії флуконазолу, що традиційно емпірично призначається для лікування кандидозів.

Особливості клінічного перебігу мікозів вдш та вуха і власні спостереження

Мікози носа та навколоносових синусів. На теперішній час більшість авторів розрізняють 5 форм грибкового синуситу [7]: інвазивні (гострий блискавичний, гранульоматозний, хронічний) та неінвазивні (синус-міцетома та еозинофільний грибковий синусит).

Гострий грибковий синусит розвивається у пацієнтів з цукровим діабетом та імунодефіцитом, відзначається швидким розповсюдженням грибів шляхом судинної інвазії в орбіту та мозок. Серед симптомів найважливішими є біль, набряк навколо очей, з розвиненням проптозу, хемозу й офтальмоплегії. Вкрай тяжким перебігом характеризується риноцеребральний мукоромікоз, за якого спостерігається некротична реакція з мінімальними проявами запалення та грибковою інвазією в кровоносні судини, у тому числі сонні артерії та кавернозні синуси. В таких випадках без своєчасно розпочатого адекватного лікування відсоток летальності є вкрай високим [7]. При гострому грибковому синуситі необхідним є термінове хірургічне втручання та масивна внутрішньовенна протигрибкова терапія.

Хронічний грибковий синусит — повільно прогресуюча грибкова інфекція з низьким ступенем інвазивного процесу, частіше зустрічається у пацієнтів з цукровим діабетом. За наших спостережень випадки інвазивних форм грибкового синуситу, які були б підтверджені гістологічно, не зустрічалися.

Синус-міцетома (грибкове тіло) найчастіше розвивається в верхньощелепному синусі, однак зустрічаються й інші її локалізаціїї. В літературі є повідомлення про випадок видалення міцетоми зі сфеноїдального синусу [8]. Основними скаргами пацієнтів є: гнійні виділення з порожнини носа, наявність у виділеннях включень у вигляді крупинок, піску коричневого або чорного кольору, відчуття важкості в проекції верхньощелепного синусу, головний біль.У деяких випадках можна простежити певний зв’язок між наявністю міцетоми та стоматологічними процедурами в ділянці альвеолярного відростка верхньої щелепи. На думку багатьох авторів, міцетома може утворюватися при попаданні пломбувального матеріалу в порожнину верхньощелепного синусу. Водночас інші автори вважають, що гриби можуть депонувати важкі метали в центрі грибкового тіла, в результаті чого при рентгенологічному дослідженні та КТ або МРТ виявляється неоднорідне зниження пневматизації синуса з гіперінтенсивною ділянкою в центрі (кальцифікація) [7], яка часто помилково трактується як стороннє тіло. Грибкове тіло складається з щільного конгломерату переплетених грибкових гіфів та супроводжується незначною запальною реакцією у вигляді набряку слизової оболонки. Лікування полягає в ретельному видаленні грибкового тіла, бажано з використанням ендоскопічної техніки. Призначення антимікотичних препаратів при синус-міцетомі не є доцільним.Діагноз “еозинофільний грибковий синусит” (ЕГС) запропонований групою спеціалістів з клініки Mayo [9]. Відсутність сенсибілізації до грибкових антигенів у більшості пацієнтів дозволила авторам запропонувати замінити існуюче визначення “алергічний грибковий синусит” на ЕГС.

Основними критеріями діагнозу ЕГС є:

1) наявність хронічного риносинуситу;

2) присутність алергічного муцину, який містить еозинофіли та такі продукти, як кристали Шарко-Лейдена та major basic protein (МВР);

3) наявність грибів у слизу, підтверджене культурально та/або гістологічно [9].