Туберкульоз очей, шкіри, надниркових залоз,.перикарда. Туберкульозний мезаденіт

Діагностика. У разі підозри І на туберкульоз показані діагностична біопсія шкіри або країв виразки для гістологічного чи цитологічного дослідження, ди¬ференційну діагностику прово¬дять з сифілітичними горбика¬ми, червоним системним во¬вчаком, лейшманіозом шкіри, базиліомою, риносклеромою, виразковою піодермією, вузлуватою еритемою, тромбофлебітом.

Показання до направле¬ння хворих із підозрою на туберкульоз шкіри. Хворі з ак-тивним туберкульозом будь-якої локалізації; інші загальні показання (див. вище); хворі із шпальними захворюваннями шкіри не уточненої етіології, у яких після 3—4 тижнів інтенси¬вного лікування не спостеріга¬ються позитивного ефекту або недуга прогресує на тлі лікува¬ння; хворі з виразковими формами піодермій, гідраденітом, "рибоподібними мікозами, глибокими мікозами, васкулітом невизначеної етіології.

Перелік необхідних обсте¬жень: загальний аналіз крові, сечі, флюорографія або рентгено-графія органів грудної клітки, біопсія уражених ділянок шкі¬ри, обов'язкове обстеження на СНІД, сифіліс, лепру, консуль¬тація оториноларинголога у разі ураження носа і вух.

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ МЕЗАДЕНІТ

Головні клінічні форми — туберкульоз лімфатичних ву¬злів, очеревини, заочеревинного простору. Симптоми: біль у черевній порожнині, ча¬стіше в ділянці пупка, наявність інтоксикаційного синдрому (субфебрильна температура тіла, пітливість, слабість, втрата апе¬титу), розлад з боку травної си¬стеми. У разі гострого перито¬ніту — гострий перебіг хворо¬би з постійним «розлитим» болем у животі, ознаки вираже¬ної інтоксикації, інколи збіль¬шення живота внаслідок нако¬пичення рідини, у разі туберку¬льозу кишечнику живіт рівномірно здутий і болючий у ни¬жній ділянці праворуч.

Діагностика. Копрограма, реакція Грегерсена (аналіз ка¬лу на приховану кров, проба Коха з 20 ТО, оглядова рентге¬нографія органів грудної, клітки і живота, УЗД органів травле¬ння і живота, де можуть бути виявлені кальциновані лімфо¬вузли, фіброколоноскопія, рентгеноскопія кишечнику, лапароскопія з біопсією, бактеріоскопічне і бактеріологічне до¬слідження калу. У разі хірургі¬чних втручань на органах че¬ревної порожнини операційний матеріал направляють на патоморфологічне і бактеріологі¬чне дослідження.

Диференційна діагности¬ка. У разі гострих форм чере¬вного туберкульозу необхідно проводити диференційну діаг¬ностику з гострим неспецифі¬чним мезаденітом, апендици-том, гострим холециститом, гострим панкреатитом, гострою кишковою непрохідністю, хво¬робою Крона, гострим аднекситом. У разі хронічних форм че¬ревний туберкульоз дифере¬нціюють із хронічним неспеци¬фічним мезаденітом, виразко¬вою хворобою шлунка і двана¬дцятипалої кишки, пухлинами, хронічними гінекологічними захворюваннями.

туберкульоз ПЕРИКАРДА

Симптомами туберкульозу перикарда можуть бути біль за грудниною, задишка, кашель, слабість, набряки ніг, гепатомегалія, асцит. Під час огляду зизначають тахікардію, низький артеріальний тиск, парадоксальний пульс, ознаки правошлуночкової недостатності. Рентгенологічно спостерігаєть¬ся збільшення розмірів серця й ознаки локального медіастиніту. На ЕКГ виявляють тахіка¬рдію, зміну хвилі STI Т, низьковольтажний комплекс QRS: на ехокардіографії — фібро¬зні зміни перикарда, відклада¬ння фібрину, солей вапна або рідини в перикардіальному просторі.

Діагностика. Проводять пун¬кцію перикарда з метою отри¬мання ексудату з наступним до-слідженням на МБТ мікроскопі¬чним і мікробіологічним мето¬дами. Доцільна біопсія перика¬рда з наступним гістологічним дослідженням. Диференційну діагностику проводять із бакте¬ріальним і вірусним перикарди¬том, злоякісними новоутворе¬ннями, гіпотиреоїдними стана¬ми, серцевою недостатністю.

ТУБЕРКУЛЬОЗ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ

Поява клінічних ознак недо¬статності надниркових залоз у хворих на туберкульоз можли-ва лише у разі руйнування більш як 90% тканини надни¬ркових залоз. Такими ознака¬ми можуть бути слабість, вто¬ма, посилена пігментація шкі¬ри, особливо в складках біля суглобів, зниження артеріаль¬ного тиску, дистрофія міокарда, дистрофія травного тракту, за¬пори, гіпоглікемічний стан, підвищена потреба в солі, артра¬лгії.Діагностика. Діагноз встано¬влюють шляхом визначення рі¬вня кортизолу в крові радіоімунним методом. УЗД і КТ надни¬ркових залоз дає можливість виявити інфільтрати і вогнища ураження від 6 мм і більші. Ди¬ференційну діагностику прово¬дять з дифузною атрофією, амі¬лоїдозом та іншими захворюва¬ннями надниркових залоз, які зумовлюють їх гіпофункцію.