Туберкульоз очей, шкіри, надниркових залоз,.перикарда. Туберкульозний мезаденіт

ТУБЕРКУЛЬОЗ ОЧЕЙ

Мікобактерії туберкульозу потрапляють до очей або під вії внаслідок контакту з хворими-бактеріовиділювачами, а також із пилом або лімфогематогенним шляхом. Частіше уражується судинна сітка з ро¬звитком туберкульозного увету у вигляді «баранячого жи-ру» позаду рогівки або райдужки. У судинній оболонці ви¬никає запалення, що має ви¬гляд горбиків. Часто бувають ураження очей туберкульозно-алергійного характеру: кера¬тит, кон'юнктивіт або кератокон'юнктивіт. На рогівці або лі¬мбі виявляють сіруваті вузли¬ки (фліктени), гіперемію судин та набряк кон'юнктиви. Захво¬рювання починається гостро з появою світлобоязні та сльозотечі. Ураження досить швидко прогресує, схильне до рецидиву. Фліктени можуть розсмоктуватися, перетворю¬ватися на виразки, а після їх за-гоєння утворюються рубці. Іно¬ді спостерігається помутніння рогівки, що зумовлює зниже¬ння гостроти зору або його втрату. Дуже рідко зустрічаєть¬ся гострий туберкульозний панофтальміт (абсцес ока).

Це біль, болісна чутливість очей, світлобоязнь, при пухлість повік одного або обох очей, які можуть супро¬воджуватися збільшенням та розм'якшенням лімфатичного вузла перед вушною ракови¬ною, зниження або втрата зо¬ру. Під час об'єктивного до¬слідження на користь туберку¬льозного процесу свідчать такі зміни, як виявлення фліктен, пожовтіння з розширенням судин, виявлення на межі ро¬гівки та білка жовтих або сі¬рих вузликів, які то з'являють¬ся, то зникають протягом ти¬жня, виразок рогівки, рубців на рогівці з білими крапками на місці виразок, жовтих ок¬руглих крапок завбільшки до 1—3 мм. У разі більш зада¬вненого процесу ці крапки у центрі біліють, їхні краї стають більш чіткими, з'являються сі¬рувато-білуваті плями на сіткі¬вці, ділянки крововиливів.

Лікаря мають насторожу¬вати хворі з такими хронічними та гострими запальними захво-рюваннями очей, як кератит, увеїт, хоріоретиніт неуточненої етіології, в яких після 2 місяців інтенсивного лікування не спо¬стерігається позитивного ефе¬кту або на тлі лікування недуга прогресує.

Перелік необхідних обстежень, які потрібно виконати у ЛПЗ у разі направлення до фтизіатра-окуліста. Загаль¬ний аналіз крові, сечі, флюоро¬графія або рентгенографія ор-ганів грудної клітки, аналіз крові на глюкозу, обов'язкове обсте¬ження на ВІЛ/СНІД.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ШКІРИ

У сучасних епідемічних умо¬вах туберкульоз шкіри спосте¬рігається і як самостійне захво-рювання, і в поєднанні з тубе¬ркульозом інших локалізацій. Збудник туберкульозу прони-кає в шкіру гематогенним або лімфогенним шляхом і значно рідше — у разі контакту ушкодженої шкіри із заразним матеріалом. Найчастіше туберкульоз шкіри перебігає у вигляді і туберкульозного вовчака — і наявності на шкірі первинного і елемента — горбика, вузлика і (люпоми).

Клінічні прояви туберкульозу шкіри. Виявлення безболісних горбиків (люпом) жовтувато-іржавого кольору з інфільтрацією з явищами десквамації, гіперкератозу, які інколи перетворюються на ви¬разки з кровоточивим дном, гнійними виділеннями, мляви-ми грануляціями. Досить часто збільшуються регіональні лімфатичні вузли. Найпоширеніша локалізація – ніс, щоки, вушні раковини, сідниці, вер¬хні та нижні кінцівки. Можуть уражуватися слизові оболонки носа, порожнини рота, гортані. На місці локалізації люпом за¬лишається атрофія, а після ви¬разок — рубці з нерівними краями. Характерно, що у разі рецидивів на рубцях з'являють¬ся нові люпоми. Провокативним чинником виникнення люпом може бути травмування шкіри, ін'єкції. Виражені сим-птоми «зонда», «яблучного же¬ле». У хворого виявляють м'які припухлості рожево-жовтого, а потім бурого кольору, розта¬шовані в дермі, підшкірно-жи¬ровому шарі, які можуть пере¬творюватися на абсцеси з ло¬калізацією на обличчі, шиї. Пі¬сля регресу залишається атро¬фія, пігментація шкіри. Частіше хворіють дорослі.

На відкритих частинах тіла хворого утворюються «борода¬вчасті» ураження шкіри, мо-жливий лімфангіт, лімфаденіт. Часто такі зміни на шкірі вини¬кають у працівників твари-нницьких ферм, м'ясокомбіна¬тів, медичних працівників, ве¬теринарних лікарів і характери¬зуються доброякісним перебі¬гом. На кінцівках, сідницях, об¬личчі з'являються фокусно ро¬зташовані дрібновузликові ураження величиною як горо¬шина світло-червоного ко¬льору. У процесі еволюції во¬ни перетворюються на пустули, які нагадують пустули вітряної віспи. Загоюються такі пустули з утворенням «штампованих» рубців і схильні до рецидивування та загострення, які вини¬кають переважно у зимовий та весняний період. Характерна також поява одиничних вузлів розміром як каштан та твердих інфільтратів, які розташовані глибоко у підшкірно-жировому шарі з локалізацією на нижніх кінцівках, сідницях. Інколи спо¬стерігається картина розпаду вузла та утворення глибоких нориць.До клінічних проявів тубе¬ркульозу шкіри належать поява норицевих уражень розм'як-шених та збільшених лімфати¬чних вузлів зі зміненою довко¬ла них шкірою з утворенням рубців після загоєння, желепо¬дібних вузликів, з яких іноді ут¬ворюються виразки, що лока-лізуються на голові, шиї, у складці між носом та щоками або на щоках з наступним рубцюванням та спотворенням обличчя, виникнення малоболючих яскраво-червоних окру¬глих потовщень шкіри, які де¬що виступають із переважною локалізацією над задньою поверхнею шкіри в ділянці литкового м'яза.