Цироз печінки

- зміни електроенцефалографії

- підвищений рівень аміаку

- печінковий запах

- гіпервентиляція

Класифікація ПЕ (по R. Jalan, P.C. Hayers, 1997) приведена в таблиці 3.16.

Таблиця 3.16.

Класифікація печінкової енцефалопатії

Астериксіс – нездатність підтримувати положення

Однією з основних причин печінкової енцефалопатії є поступлення токсичних продуктів з кишечника в кров в обхід гепатоцитів.

Всі препарати для лікування енцефалопатії діляться на три групи:

1 – група - засоби, що зменшують утворення аміаку в кишечнику: лактулоза; лактіол;

Антибіотики.

2 – група-засоби, що зв’язують аміак в крові:

- Натрію бензоат.

- Натрію фенілацетат.

3 – група - препарати, що викликають знищення аміаку в печінці:

- Орнітин-аспартат (гепа-мерц).

- Орнітін-α-кетоглюторат (орніцетил).

1. З метою зменшення утворення токсинів в кишечнику хворим з енцефалопатією обмежують кількість білка в їжі до 20-40 г на добу. Через кожні 10 днів кількість білка збільшують на 10 за добу. Таким хворим показані вершки, вершкове масло, маргарин, рослинна олія, майонез, джем, мід, фруктові соки, низькобілковий хліб, макарони, бісквіт, або використовують лише рослинний білок.

2. Призначення лактульози, лактіолу дуфалак, порталак, лактофальк по 10-30 мл 3 рази на день призводить до пригнічення росту бактероїдів в кишківнику, прискорюють рух калових мас по ньому та збільшують їх об’єм і швидке випорожнення.

3. Клізми з ацетатом натрію призводять до закислення кишкового вмісту (15-20 г на 100 мл води)

4. Таким хворим показані антибіотики широкого спектру дії, зокрема, неоміцин по 4-6 г на добу, матронідазол (метрожил) по 800 мг на добу, ріфаксімін по 1200 мг на добу, ванкоміцин по 0,6-0,2 г на добу.

5. Орніцетил по 10 г на добу довенно орально в 2-3 прийома, а потім дом’язево 4-6 г на добу на фізіологічному розчині.