Менеджмент - наука управління

Школа наукового управління. Термін «наукове уп¬равління» ввів Ф. У. Тейлор, проте дослідження, які ввійшли до складу школи наукового управління, пов'я¬зані і роботами Ф. і Я Гілбергів та Г. Гантта. Ці дослідники вважали, що, використовуючи спостереження, ви¬мірювання, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу. Методологія наукового управління трудовими процеса¬ми грунтувалася на аналізі змісту праці І виявленні ос¬новних складових її компонентів. Тейлор, наприклад, прискіпливо вимірював кількість залізної руди та ву¬гілля, яку людина може підняти лопатою. Подружжя Гілбертів винайшло прилад, названий мікрохронометром, який у поєднанні з кінокамерою давав змогу виз¬начити, які рухи виконуються при певних операціях і скільки часу займає кожний з них Така інформація давала змогу дослідникам переглядати робочі опера¬ції, щоб вилучити непотрібні, непродуктивні рухи. Разом з тим розроблялися стандартні процедури праці та об¬ладнання, яке відповідало б антропологічним та фізіо¬логічним показникам людини. Все це було спрямоване на підвищення продуктивності праці.

Тейлор, наприклад, виявив, що максимальна кіль¬кість залізної руди чи вугілля може бути перекидана, якщо робітники користуватимуться лопатою-совком місткістю 9 кг.

Дослідники, що належали до школи наукового уп¬равління, вперше звернули увагу на значущість людсь¬кого фактора у процесі виробництва. Вони надавали великого значення системі стимулів зростання продук¬тивності праці, розробляли рекомендації щодо органі¬зації її з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обґрунтовуючи норми виробітку, необхідні перерви у трудовому процесі та ін. Ключовими моментами цієї теорії було стимулювання високої продуктивності праці, добір людей, фізично і інтелектуально здатних викону¬вати певні види праці, та спеціальне навчання їх.

Заслугою Тейлора та його послідовників слід також вважати обгрунтування погреби виділення управлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей, які можуть досягати в ній високої продуктивності.

Поява ніколи, наукового управління була перелом¬ним моментом, після якого управління почали визнава¬ти як самостійну сферу наукових досліджень.

Керівники-практики та вчені завдяки дослідженням прихильників ніколи наукового управління дійшли вис¬новку, що методи і підходи, які застосовуються в науці і техніці, можуть бути також використані для ефектив¬ного досягнення цілей організації.

У нашій країні активно розроблялася та частина теорії Тейлора, яка була пов'язана з науковою органі¬зацією праці (ПОП). В 20-ті роки проблемами теоретич¬ної розробки та практичного впровадження НОП зай¬малися Є. М. Алперович, Л. П. Бружес, І. О Бурлянсьний, М ї Васильєв, А. К Гастев та інКласична школа (школа «адміністративно-бюрокра¬тичного підходу). Наукові дослідження авторів, які бу¬ли прихильниками інколи наукового управління, були присвячені питанням підвищення ефективності праці безпосередньо на рівні виробництва В 20-ті роки виникла так звана класична школа, яку ще називають адміністративною школою в управлінні або школою адміністративно-бюрократичного підходу. Видатними представниками цієї школи були А Файоль (Франція), Л. Урвік (Англія), Джеймс Д. Муні та А. К. Рейлі (США), М. Вебер (Німеччина). Ці та інші прихильники класичної інколи розглядали проблеми ефективності організацій у більш широкому аспекті, включаючи перс¬пективу та намагаючись визначати загальні характеристики і закономірності ефективної організації. Можливо, це пояснюється особливостями трудових біографій цих авторів, більшість з яких обіймали високі керівні поса¬ди в фірмах своїх країн, на відміну від Тейлора та Гілберта, які починали свої кар'єри простими робітниками. Прихильники класичної школи намагалися знайти уні¬версальні принципи управління, додержуючи яких, мож¬на досягти успіху організації. Ці принципи розробля¬лися ними у двох напрямах По перше, вони були впевне¬ні, що, розробивши раціональну структуру організації, тобто здійснивши поділ її па підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напрям) досліджень було виділення функцій уп¬равління, вперше здійснене А. Файолем.

Другий напрям досліджень класиків» стосувався організації управління людьми Наприклад, німець¬кий учений М Вебер у понятті бюрократизму не вкла¬дав негативного значення, а розглядав його як Ідеаль¬ний тип організації, що дає змогу досягти максимальної ефективності. Згідно з цією теорією, бюрократи та ор¬ганізація управління повинна грунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки об'єктів управління, обов'язків, компетенції працівників регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій. У нашій країні в цей період було закладено основи наукової організації управлінської пращ (НОУП), що багато в чому відповідало поглядам Вебера. Однак адміністративне-команди а система управління еконо¬мікою спотворила в цілому обгрунтовані погляди «класиків» надмірною централізацією і регламентацією управління.