Менеджмент - наука управління
Проф. В. І. Терещенко наголошує на потребі розріз¬няти поняття організації і управління (менеджменту). Під організацією слід розуміти структуру, у рамках якої здійснюються певні заходи. А управління - це сукуп¬ність скоординованих заходів, спрямованих на досяг¬нення певної мети. Організація - свого роду «анатомія» підприємства, управління - його фізіологія.Отже, менеджмент являє собою поточну діяльність з управління виробництвом товарів чи послуг у рамках певної організації Однак організація не виникає сама по собі, а є також породженням менеджменту, його функцією. Організаційна складова менеджменту охоп¬лює організацію структур, інформаційних каналів, ді¬ловодство, облік, контроль, аналіз, планування, прий¬няття рішень і організацію праці в широкому розумін¬ні цього слова. Сюди відносять оптимізацію розмірів підприємства, централізацію і децентралізацію управ¬ління, поділ праці в апараті управління, загальну орга¬нізаційну структуру, штати працівників, обов'язки, пов¬новаження та делегування їх, мотивацію та стимулю¬вання праці.
Важливою складовою частиною менеджменту ство¬рення відповідних умов праці або виробничого. Середовища. Сюди відносять правові норми, що регулюють працю робітників, фахівців і управлінських працівників, додержання гігієнічних та ергономічних параметрів ро¬бочих місць, приміщень та устаткування; психофізіологію трудових процесів тощо.
Управлінська діяльність пов'язана також з інженер¬но-економічним забезпеченням виробничо-господарських процесів. Слід зазначити, що в Україні управління всі¬ма галузями та системами, у тому числі споживчою ко¬операцією, було гіпертрофованим саме у цьому напрямі. Можливо, це пояснюється тим, що цілеспрямовано не провадилась підготовка кадрів управління, а до прак¬тичного управління залучили галузевих фахівців, які неминуче змушені були спиратися на відповідну систе¬му професійних знань і в основному зосереджували свою діяльність на інженерно-економічних питаннях. Лише з набуттям досвіду керівництва більшість з них прихо¬дили до розуміння тієї істини, що управління виробничо-господарськими процесами зводиться до управління людьми, а для цього потрібно розуміти мотивацію по¬ведінки людини у сфері виробництва та управління та вміти створювати сприятливі зовнішні і внутрішні умо¬ви для здійснення цієї діяльності.
Виробничо-господарська діяльність підприємства спрямована на оволодіння ринком товарів чи послуг, які воно виробляє, ефективне використання складових чин¬ників виробництва (праці, сировини, устаткування) і своїх та залучених коштів. Відповідно до цього менедж¬мент структурно можна розподілити на три складові частини: маркетинг, виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент.
Ефективна діяльність з управління соціально-економічними системами здійснюється за умови персональної загальної відповідальності за досягнення чітко сформу¬льованої мети, що можливо лише у випадку поділу пра¬ці в апараті управління та надання менеджерам усіх рівнів відповідних повноважень та прав для прийняття позитивних і негативних санкцій.
Відповідальність - це обов'язок того чи іншого чле¬на колективу (керівника, фахівця чи іншого працівника) звітувати за виконання завдань чи операцій, які вхо¬дять у його службові обов'язки. Відповідальність може бути загальною і частковою, а її конкретне вираження залежить від специфіки праці менеджера. Наприклад, коло обов'язків голови правління райспоживспілки охоп¬лює види робіт і відповідальність, відмінну від видів робіт і відповідальності головного бухгалтера, началь¬ника планово-економічного відділу або директора райкоопзаготпрому. Відповідальність залежить також від посади, яку обіймає менеджер. Чим вище менеджер в ієрархії управління, тим ближча його часткова відпо¬відальність до загальної відповідальності за підприємст¬во (організацію).
Відповідальність у принципі завжди персональна, хоча й може бути груповою. Так, групову відповідаль¬ність за громадську та господарську діяльність спожив¬чого товариства несе його правління, за торгове обслуго¬вування пайовиків і населення- торговий відділ Проте не зважаючи на те, що в споживчій кооперації прий¬няте колегіальне управління, слід намагатися встано¬вити персональну відповідальність, пам'ятаючи істину: «якщо всі відповідають за все, то ніхто ні за що не від¬повідає».
Складовою частиною менеджменту є також наявність цілей, які повинні досягатися наполегливою діяльністю. Цілі можуть встановлюватися самостійно або ззовні, вищою ланкою управління. Вони повинні бути зрозумі¬лими, чітко сформульованими, такими, що можуть бути реально досягнутими та проконтрольованими. В іншому випадку йдеться лише про бажання чи наміри.
Взаємодія в процесі виробництва чи управління грун¬тується на поділі праці і завдань між окремими праців¬никами чи групами працівників. Механізмом, який по¬єднує окремі частини розподіленої праці, є менеджмент, що означає у цьому розумінні координацію праці пра¬цівників та їхніх груп.Для того щоб управляти виробничим або іншим про¬цесом, потрібно мати повноваження, тобто владу щось робити, розпоряджатися, користуватися певною свобо¬дою дій. Повноваження виражаються у службовій ком¬петенції менеджера і тісно пов'язані з відповідальністю, розглянутою вище. Для досягнення поставлених цілей менеджер повинен мати у своєму розпорядженні систе¬му позитивних та негативних санкцій, які він може за¬стосовувати до того чи іншого підпорядкованого йому співробітника. Санкції повинні грунтуватися на моти¬вації поведінки підлеглого. Як правило, ефект досяга¬ється при застосуванні позитивних санкцій - премію¬вання, морального заохочення. На деяких працівників ефективно впливають негативні санкції - догана, осуд¬ження, позбавлення премії. Отже, менеджмент - склад¬не соціальне явище, яке являє собою специфічну діяль¬ність певної категорії людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і багато в чому визначає ефективність цієї діяльності.