Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту

Проводячи імпортну політику підприємство зрозуміло, що без експерта в цьому напрямку не обійтися і вони взяли на роботу брокера по імпорту. Важливу роль в імпорті грають таки документи:

Розписки за товари, які передані транспортно-експедиційній компанії для перевезення до кінцквого призначення;

Контракти на представлення послуг зі сторони транспортно-експедиційної компанії;

Документи, які завряють право власності на товар.

Отже, проводячи стратегію імпорту, підприємству допомагає його брокер; він приводить до мінімума митні послуги та мито, для чого робить:

оцінює товари таким чином, що вони попадоють в таку категорію, в якій діє більш сприятливий митний режим;

визначає категорію таким чином, що вона попадає під скидки;

намагається отримати відстрочки сплати мота, використовуючи митні склади і вільні зони для зовнішньої торгівлі;

обмежує відповідальность імпортера, правильно вказуючи країну виробника товара.

Переглянувши стратегії експорту і імпорта на підприємстві можна сказати, що вони досить вдало складені і за допомогою їх підприємство отримує додатковий прибуток

4. Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії України.

Статистика переконує, що бізнес швидко інтернаціоналізується. Варто лише згадати про стрімке зростання обсягів прямих приватних міжнародних інвестицій або про нові спільні підприємства. Для багатьох фірм перехід на міжнародний рівень є найлегшим способом забезпечення неперервного зростання та збільшення прибутків, для інших - умовою виживання. Інтернаціоналізація може проходити різні стадії.По-перше, фірми просто використовуватимуть послуги іноземних постачальників, для чого потрібні імпортери. Однак після налагодження стабільного постачання і прийнятних цін інтерес фірм до міжнародного аспекту діяльності згасає. Тому їх залучення до міжнародного бізнесу часткове. Коли внутрішній ринок товарів компанії насичується і внутрішня конкуренція зростає, виникає спокуса експортувати частину продукції. Доки це становитиме лише невелику частку обороту, такі операції, зазвичай, здійснюватимуться через агентів. Подібний бізнес може бути прибутковим, однак не справляти суттєвого впливу на життя компанії.

Із зростанням частки закордонних операцій в обороті фірма переходитиме на прямий продаж через власні торговельні канали. Саме на цій стадії міжнародна діяльність істотно впливає на поведінку компанії, яка починає перетворюватись на міжнародну.

Наступною стадією інтернаціоналізації компанії є, як правило, заснування виробничих потужностей за кордоном. Цей крок може бути спрямований на реалізацію багатьох цілей, наприклад подолання тарифних бар'єрів, використання дешевшої або доступнішої робочої сили, надання кращих послуг, адаптація конкретного виду товарів до попиту певного ринку, налагодження постачання запчастин.

Деякі фірми вже досягли тієї стадії, коли заснування науково-дослідницьких підрозділів є привабливим. Вони використовують розумовий потенціал там, де він народжується, не переводячи його до таких дорогих країн, як США.

Останнім кроком на шляху до справжньої міжнародної діяльності є перетворення ради директорів компанії на міжнаціональний орган і розширення права власності по всьому світові. Тільки на цьому етапі компанія стає дійсно геоцентричною за своєю орієнтацією. Проте для більшості фірм останні дві стадії трансформації залишаються справою далекого майбутнього.

Зазначу, що потреба у підготовці менеджерів міжнародних операцій виникає відразу, як тільки фірма починає організовувати власну мережу реалізації за кордоном. Одні люди вважають за краще працювати за кордоном, інші, залишаючись у своїй країні, повинні розширювати своє бачення, переорієнтовувати своє мислення і розвивати здатність до пристосування, щоб відповідати новим вимогам, які ставить перед ними життя.